ПОЗДРАВЛЯЮ ВСЕХ ЖЕНЩИН МИРА С ПРАЗДНИКОМ! 
ПУСТЬ СЕГОДНЯ ВСЕ ЦВЕТЫ НА ЗЕМЛЕ ЦВЕТУТ ТОЛЬКО ДЛЯ ВАС!

 
6. Протягом усього середньовіччя класична латина була мовою церкви, школи, науки в усій Західній Європі; нею писали державні папери й художні твори, виголошували промови, нею навчали дітей. 

 

   В Європі знання латини вважали за першу ознаку освіченості. Тому й не дивно, що саме в середні віки латинські слова широким потоком полилися в німецьку й англійську мови, унаслідок чого в сучасній англійській мові, наприклад, налічується 75% французьких і латинських з походження слів.

 

5.  Проводячи завойовницькі війни, римляни підкорили Грецію, утвердилися на Іберійському (тепер Піренейському ) півострові, заснували свої колонії в Галлії (Франції), Північній Африці, Британії. Мова переможців "по дорозі" поглинала місцеві мови й діалекти. Утворилась єдина латинська мова (це і є "класична " латинь). 
    Та ось у V ст. Римська імперія розпадається, послаблюються політичні й економічні зв'язки між колишніми частинами імперії. Починає розпадатись єдина латинська мова. 

 
   
Від неї відділяються й починають свій самостійний шлях романські ("римські") мови: французька, італійська, іспанська, португальська та інші.

4. У давньоруську мову грецькі слова почали проникати ще до введення християнства - або безпосередньо, або через інші мови. 
 

    Але, як не дивно, Західна Європа визнала давньогрецьку мову "класичною" лише в XIV - XV ст. Тільки у цей час знання мови Гомера, мови античних мислителів стало ознакою вченості. А все тому, що до того неподільно володарювала інша класична мова - латинська.
   

3. На основі грецького письма в II ст. до н. е. виникло латинське.    

  

Узагалі грецька мова дуже помітно вплинула на мову римлян (одних тільки слів було запозичено до семи тисяч); самі римляни (філософи, поети) скаржилися, що латинська мова недосконала: вона не завжди може передати, наприклад, одним латинським словом грецьке, і тоді доводиться описово, кількаслівно передавати це поняття.

 

2. Ми вживаємо у своїй мові слова навіть тих народів, з якими ніколи не стикалися безпосередньо, то що вже говорити про мови європейських та азіатських народів, стосунки з якими залишили спогади - і радісні, і сумні - в історії нашого народу. 

 

 Після того як Олександр Македонський "вогнем і мечем" пройшов через Персію, підкорив своїй владі Єгипет, досяг берегів Індійського океану, на території заснованої ним держави виробилась своєрідна загальногрецька мова - "койне", яка ввібрала  в себе елементи різних діалектів. 

    
Пізніше майже тисячу років - з VI до XV ст. - грецька мова виконувала обов'язки державної і літературної мови у Візантійській імперії. Грецька абетка, хоч вона в основі запозичена з фінікійського письма, корені якого простежуються ще в давніших цивілізаціях - аж до держави шумерів (III тисячоліття до н. е.), була"праматір'ю" всіх європейських абеток.

 

Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрують слова. 
ОТЖЕ, нова сторінка про "Пригоди слова".

1. Усі народи в усі часи навчалися один в одного, навчаються й сьогодні. Греки-елліни їздили по науку в Єгипет, знаючи, що в книгах єгипетських жерців заховано багато скарбів людської мудрості, почасти успадкованих від ще давніших цивілізацій. 

 

    Досягши власного розквіту культури, греки стали вчителями для римлян, а потім Стародавній Рим став осередком освіти. Зокрема, сюди приїздили вчитися германці: від них пізніше знання поширювалися серед інших народів Європи. 
У XVII ст. все краще, здобуте голландцями, німцями, французами, Петро I намагався перейняти й застосувати в Росії. У російську мову ринули потоки іншомовних слів - переважно німецьких і голландських. 

    В українську мову нові слова приходили й зі сходу й із заходу, збагачуючи її. І сьогодні ми із вдячністю згадуємо наших безіменних, але розумних і допитливих предків, які в пошуках знань поповнювали словник рідної мови.