Чи є щось заманливішого й звабливішого для дітвори, як новорічна ялинка! Про цю врочисту подію і в загадках мовиться:
Влітку і взимку вбрання одне,
Та кличуть дітки завжди мене, 

                                             Щоб я на свято до них прийшла,
                                              Цяцьок багато їм принесла;

І літом, і зимою одне вбрання у нас,
А можна нас побачить, як рік почався в вас.

  Темно-зелена красуня й біля людських осель росте. Існував звичай і на цвинтарях її висаджувати. Узимку, коли всі дерева в саду голі, а навколо білі сніги, ялина й справді звеселяє обійстя, нагадуючи про весняні дні пишного квітування. 

    Відгадайте загадку: "Улітку і взимку вбрання одне". Що це? Звичайно ж, наша ялинонька! Така мила й розкішна.

За будь-якої пори ялинники милують око густою  темно-зеленою барвою. Але особливо взимку, на тлі яскраво-білого снігу.
 Пригадуєте, в Олександра Пушкіна є чудовий вірш?
  Под голубыми небесами 
  великолепными коврами,
  блестя на солнце,  снег лежит.
  Прозрачный лес один синеет,
   И ель сквозь иней зеленеет,
  И речка подо льдом блестит.

Можливо, саме цією неповторною барвою, що серед зими милує та звеселяє зір, і уславилася ялинка в нашого та інших народів. Вона стала супутником Новорічного свята, яке завжди очікуємо з новими надіями та сподіваннями.

 

     Як ви здогадалися, тепер мова піде про ялинку.                                                                                                             

  Більше двох тисяч років вивчають алоє, але й до цих пір іще в цілому не знають  механізму його дії. Однак більшість сучасних авторів приходять до висновку, екстрат алоє впливає на центральну нервову систему. Тому лікуватися ним треба обережно або під наглядом лікаря.

 

   Така ось цікава лікарська рослина стоїть у кожного з нас на підвіконні й приваблює очі своїм струнким силуетом та смішним рогатим листям, що так імпонує сучасному інтер'єру кімнат.

 

 Найперші відомості про алоє знайдено в арабського географа  та історика Аль-Масуді, який писав, що Арістотель (356-294 рр. до н.е.) знав про розведення туземцями на острові Сокотра алоє з лікувальною ціллю. 

     Як учитель і наставник Олександра Македонського, Арістотель порадив йому  завоювати цей острів, вигнати туземців і для більш успішного розведення алоє заселити острів греками.

                        

      Треба сказати, що жодна із відомих лікарських рослин не користується таким великим успіхом при лікуванні різних захворювань, як столітник - алоє. Його з давніх пір і до нашого часу широко приміняють з лікувальною ціллю як в народній , так і в науковій медицині.

 

 

 

 З давніх пір і до цього часу із алоє  приготовляють сабур - згущений до сухого стану сік із листя у вигляді зеленувато-бурих шматочків, які нагадують скам'янілу смолу, щось схоже на наше мумійо. 

 

 На смак цей сік дуже гіркий, тому, незважаючи на те, що листя алоє не мають великих колючок, скотина його  не їсть.
  Сабур має цілющі властивості й приготовляється з різних видів алоє. Та найкращим сабуром вважається той, котрий виготовляється з алоє, вирощеного на острові Сокотра. Такого дива ви ще не бачили. 

 

Просто фантастика якась!  Чи не з Марсу, бува, оці рожеві квіти, що нагадують великоднє яйце?

    Квіти ростуть ніби у вазах. Хіба це не чудо?

 
  Сік алоє, який містить у собі алоїн, цілий ряд органічних кислот, смоли, дубильні речовини, ефірні олії, вітамін С та каротин, дуже корисний для лікування багатьох хвороб.
   До речі, установлено, що в алоє, вирощеному на південних вікнах, вміст вітамінів значно вище, аніж у рослинах, вирощених на північних.

 

   Якщо розрізати листок алоє, можна побачити тоненьку яскраво-зелену смужку поверхового шару й блискучу, схожу на драглі, середину листка, яка складається із великих клітин, наповнених слизистим соком - відмінною лікарською речовиною. Недарма алоє називають колючим лікарем. Якщо ви ненароком  врізали собі палець, не хвилюйтесь - візьміть шматочок алоє, розріжте вздовж і прикладіть серединою до рани. Ранка почне швидко загоюватися.