7. Сучасна назва другого місяця - лютий - виникла в XVI столітті. Лютий - слово слов'янське, означає "злий", "жорстокий". Закріпилося воно за останнім місяцем зими, очевидно, тому, що лютневі морози бувають дуже дошкульними.                                                                                       У мові давньоруській та в українській до XVI століття цей місяць називався або запозиченим із латинської мови словом февраль, або січень другий.

У західноукраїнських говірках замість лютий поширені ще назви казибрід, казидорога. Кази - це основа давнього слова казати, що означало "псувати". Отже, казидорога - місяць, коли псуються дороги. 

 

6. 22 січня кожного року відзначали (тепер - ні) Криваву неділю. Це день пам'яті про тих, хто загинув під час провокаційного розстрілу царськими військами мирної демонстрації петербурзьких робітників у неділю, 9 січня (за старим стилем) 1905 року. У словосполученні Кривава неділя слово кривава слід писати з великої літери, бо в назвах революційних свят або знаменних дат, пов'язаних із визначними подіями в житті народу та міжнародного робітничого руху, перше слово пишеться з великої літери. Це поширюється і на другу символічну назву цього дня: пишемо Дев'яте січня або 9 Січня (за стирим стилем).

5. Отже, літературною назвою першого місяця року є січень. Звичайно і цей іменник, і утворений від нього прикметник пишуться з малої літери. Наприклад: "настав січень"; "січневі морози"; "січневі дні". Проте якщо ми читаємо казку про дванадцять місяців, де кожен із них є дійовою особою, тоді назву січень треба писати з великої літери. Бо в казках, байках та інших творах назви дійових осіб пишуться з великої літери навіть тоді, коли вони означають не власні, а загальні назви.

    

4. У західноукраїнських говірках січень називають часом просинець. Саме таку назву мав перший місяць року в давньоруській мові. Походженням своїм ця назва пов'язана з давнім слов'янським словом синь, що мало значення "ясний". Адже в січні стає більше сонячних днів, ніж у листопаді й грудні. Слово просинь, яке згодом утворилося за допомогою префікса про- та давнього слова синь, і означало "прояснення". Потім уже від слова просинь виникло слово просинець. 

 Його зустрічаємо і в деяких інших слов'янських мовах: у словенській, наприклад, просинцем називають січень, у чеській і сербохорватській - грудень.  

 

3. Деякі вчені вважають, що назва січень пов'язана із сильними морозами.Та є дані, що спростовують цю гіпотезу. Справа в тому, що в чеській мові діалектна назва місяця seceн (діалект - місцевий різновид мови, який відрізняється від літературної певними рисами) означала не зимовий, а літній час: так називали липень, місяць сінокосу, коли "січуть трави".

Тому останнім часом більшість учених вважає, що вірогідніше пов'язувати назву січень із часом рубання лісу.                               

2. Перший місяць нашого календаря - січень. Назва його походить від старослов'янського слова сікти. Саме в цю пору давні слов'яни вирубували ліс, чагарник, готуючи землю для посіву сільськогосподарських культур. Від основи дієслова сікти - сік і утворився іменник січень (к перейшло в ч, до основи додався суфікс -ень). Таку саму назву або споріднену з нею знаходимо в багатьох слов'янських мовах.

    

ТЕМА "Від січня до січня..."                                                               

1. У всіх народів світу назви місяців пов'язані або з назвами явищ природи, або з виробничою діяльністю людей. У деяких мовах європейських народів, у тому числі й у російській, поширені назви греко-латинські: вони були занесені до Київської Русі через старослов'янську мову після прийняття християнства.

В українській, білоруській та в деяких інших мовах як літературна норма вжваються давні слов'янські назви. Здебільшого походження їх розгадати неважко, але щодо тлумачення окремих із них думки вчених не завжди збігаються.