12. Шосте чудо світу - статуя бога Зевса в його святилищі в Олімпії. Вона була дерев'яною, а зверху прикрашена золотом і слоновою кісткою. Зробив її славетний грецький скульптор Фідій (він був звинувачений своїми політичними ворогами в розкраданні дорогоцінних оздоб і змушений був виїхати з Афін). Статуя проіснувала кілька десятилітьі загинула від пожежі. 

11. Окрім двох колосів-велетнів, які згадуються в українських текстах і використовуються в мові, є в ній і слово кОлос (колосок). Оскільки ознакою загальної культури вважається вміння правильно ставити наголоси в словах, то незнання цих правил стає, звичайно, об'єктомдля насмішок: "Ну, ви колОс, Грак!" - каже один персонаж, висміюючи низький зріст, слабку фізичну силу й недолугість співрозмовника, а той (освіта в нього біологічна) відповідає: "Не колОс, а кОлос, - поправив його Грак. - Ставте правильно наголос" (О. Чорногуз). Отже, колОс, колосАльний, коли йдеться про велетенський розмір чогось. 

10. А є ще Колос мемнонський, часто згадуваний в науковій та художній літературі. Під Фівами, новою столицею Єгипту, фараон Аменхотеп III (1455-1419 рр. до н. е.) побудував святиню, вхід до якої оберігало два велетенських зрбраження фараона. У 27 р. до н. е. землетрус зруйнував святиню; були пошкоджені й статуї. І от, як тільки сходило сонце й кидало свої перші промені на руїни, каміння однієї із статуй починало видавати мелодійний звук. Мабуть, через різку зміну температури під впливом сонячних променів.

На той час люди забули, кого зображували статуї, їх називали "менну" - пам'ятники. Із цієї назви і розвинулася нова легенда: співуча статуя є ніби зображенням Мемнона, сина вранішньої зорі, яку він і вітає піснею, як тільки зоря з'являється на небі. Про це згадував ще Гомер, згадує його й Леся Українка у вірші "Ра-Менеїс": "Весь Єгипет стогнав, мов співучий колос у пустині".     

9. Храм богині Артеміди в Ефесі (Мала Азія) - четверте чудо - відзначався вишуканістю форм і багатством оздоб, його прикрашав славетний скульптор Праксітель. У 356 р. до н.е. його спалив Герострат, швець з Ефесу, який хотів прославитися за будь-яку ціну.

Після спалення храму Герострата судили й стратили, а ім'я його заборонили згадувати. Проте один з тогочасних істориків, Феопомп, усе ж записав це ім'я. Таким чином Герострат досяг того, чого прагнув, - слави, проте слава ця ганебна, а порівняння з Геростратом - образа: "Вона до нього з ідеалом, зі світильником у темні надра його душі, а звідти лізе зі скуластою мордою маленький Герострат..." (О. Гончар).

8. П'ятим чудом світу вважався Колос родоський (велетенська статуя на острові Родос у Середземному морі) - бронзове зображення бога сонця Геліоса. Статуя проіснувала всього шістдесят років і була зруйнована землетрусом; уламки її подорожуючі могли бачити ще протягом кількох віків.

  

7. Третє чудо - мавзолей у Галікарнасі - розкішна усипальниця Мавзола, майже незалежного сатрапа перської провінції Карії (південно-західне узбережжя Малої Азії). Цю споруду з білого мармуру розпочали будувати за наказом самого Мавзола, а закінчена вона клопотами його дружини вже після смерті сатрапа.

Оздоблював її відомий тогочасний митець Скопас (IV ст. до н. е.), проіснувала вона до XV ст., коли її зруйнували, використавши матеріал для побудови укріплення (почав руйнувати мавзолей ще Олександр Македонський). Із тих часів монументальні споруди для поховання визначних історичних осіб звуть мавзолеями. Слово перейшло із розряду власних назв у загальні. 

6. Друге чудо - Сади Семіраміди - це це величезний комплекс, збудований у Вавилоні в VII ст. до н.е. за наказом царя Навуходоносора. Він складався з 14 однакових приміщень, розділених переходами і вкритих циліндричними склепіннями, над якими були складені з цегли тераси. Ці тераси були вкриті товстим шаром грунту, там росли рідкісні дерева, кущі та квіти. Збудоване це чудо було для дружини царя - мідійської царівни, а от чи звалась вона Семірамідою, - невідомо.

Історична особа з цим іменем - цариця Ассірії Семіраміда (Шаммурамат) жила двома століттями раніше.  У наш час, коли хочуть описати прекрасний парк, згадують це "чудо світу": "Хіба не "чудом", гідним захоплення більш, ніж легендарні висячі сади Семіраміди, є міський парк, що розкинувся на берегах штучного озера..." (Із газети).