40. До речі, про прикраси. Вони могли з'являтися спочатку як предмети першої необхідності, як от, приміром, брошка. У розкішної броші, брошки є сестриця-попелюшка брошура. Обидві вони походять від французького дієслова brocher - броше - "зшивати, скріплювати", тобто обидві з'явилися з необхідності, а вже пізніше одна з них стала прикрасою, заблищала діамантами (чи алмазами, а може, брильянтами?).

Обидва слова - діамант і алмаз - вийшли з одного грецького слова адамас (род. адамантос) - "незламний". У греків його запозичили араби; турки взяли його в арабів і вимовляли ельмас; у татарській мові це вже алмас. Звідси слово прийшло в російську і в українську мови.

39. Ми щойно розглянули ряд слів, які позначають далеко не найкращі риси в людських характерах. А в чому ж краса людська? І хоч слова краса, красивий і прикраса, прикрашений мають спільний корінь, усе ж вони настільки часом розходяться, що можлива й така фраза: "прикраса не зовсім окраса і зовсім не краса".  

 38. У 1848 р. відомий англійський письменник У. Теккерей опублікував роман "Книга про снобів". З того часу слово набуло популярності спочатку в англійській мові, а потім і в інших. Вважається, що слово сноб виникло в мові студентів Кембріджського університету і стосувалося багатьох іноземних студентів, які не могли похвалитися знатністю своїх батьків, але за всяку ціну намагалися бути в усьому схожими на студентів з аристократичних англійських родин.

А звідки ж слово потрапило до студентського жаргону? Кажуть, що в середні віки два університети ставили біля прізвищ студентів - вихідців з нетитулованих родин примітку латиною sine nobilitate ("не аристократ"). Імовірно, пізніше ці слова почали писати скорочено - s. nob., отже -  сноб. 

37.  Про тих, хто аж надто низько вклоняється авторитетам, намагаючись у всьому їх наслідувати, кажуть сноб. Сноби беззастережно схиляються перед модами, манерами, смаками - усім, що прийнято в буржуазно-аристократичному середовищі.

Снобами звуть також людей, які свої смаки, манери, уподобання вважають винятковими й ставляться зневажливо до людей з іншими уподобаннями. Історія слова сноб значно цікавіша й привабливіша, ніж люди, яких називають цим словом.

36. Шикарні франти і франтихи, у яких усе надто, час від часу випливають із натовпу, виштовхнуті хвилею примхливої моди.  Шиком називають особливо підкреслену, розраховану на ефектвишуканість у манері триматися, одягатися тощо. Історію цього слова так розповідає французький мовознавець А. Доза.

Включення до складу Франції  Ельзасу призвело до поширення ельзаськими унтер-офіцерами казармених слів. Слівце шик у німецькій мові означало "те, що вдається", у жаргоні ельзасців - "мати гарну, підкреслено гарну виправку". Потім слівце потрапило у французьку розмовну мову, розширивши своє значення, і перебралося в інші мови з уже цим - ширшим - значенням: усе підкреслене, показне, розраховане на ефект.  

 35. Словом франт називають людину, яка всю себе вкладає в одяг, любить ним похвалитися перед іншими, показати себе. Слово це трохи образливе, воно має глузливий, насмішкуватий відтінок. За походженням це чеське слово, точніше скорочене чоловіче ім'я: Франтішек - Франта - франт. Так чехи називають веселого, хитрого жартівника, героя народних оповідок.

Поляки запозичили це слово, але в польській мові воно набуло зовсім негативного значення: "пройдисвіт", "шельма". За якими ознаками можна впізнати франта? У нього все надто: надто вузькі штани (якщо в моді вузькі) або надто широкі, надто обтягнута або надто широка сорочка, від нього надто сильно пахне косметикою... 

34. Що ми називаємо вульгарним? Це "розперезана", надто емоційна манера розмовляти з інтонаціями лайки, сварки, постійного незадоволення, це низькі смаки у виборі слів для оцінки (малохольний, балда, дубина, лох, дебіл),

це надто крикливі кольори в одязі, грубе й спрощене розуміння моди, надмірне користування косметикою та ін. Можна сказати, що це карикатура на справжній стиль.