28. Цілком очевидно, що в тій повчальній притчі йшлося не про гроші, не про талантон, а про здібності, енергію, розум цих двох людей; про те, як гинуть сили людини від лінощів і неробства. Спочатку вислів "закопати свій талант у землю" вживався як образний, переносний, до того ж тісно пов'язаний з притчею. У той же час у німецькій мові було слово Talant ("обдарування").

 27. Чому, що слово талант набуло іншого значення? Вважають, що причиною була одна широко відома євангельська повчальна притча. У ній розповідається про те, що якийсь господар, від'їжджаючи надовго, залишив дома своїм рабам по таланту золота. Поки господар десь їздив, один з рабів, людина енергійна й беручка, пустив гроші свого господаря в обіг і чимало заробив на цьому.

Другий раб, ледачий і не дуже тямущий, просто закопав свій талант у землю. Коли господар повернувся, цей раб, пишаючись своєю чесністю, викопав монету й віддав її господареві. Господар похвалив першого раба й вилаяв другого: адже він не додав до свого таланта жодної драхми. 

 26. Є ще одне слово, яке колись позначало грошову одиницю, але  давно вже втратило зв'язок зі своїм первісним значенням. Це слово талант. У греків було слово талантон, яке позначало "55 фунтів". Це була грошова одиниця вартістю приблизно в 26 кілограмів срібла. У європейських народів це слово змінило своє значення до невпізнання: воно стало позначати "обдарування, здібності". Чому так сталося?

 

25. Почалося повсюдне скорочення довгої й важкої для вимови назви: німці скоротили її за рахунок першої частини, залишивши талер. У Росії навпаки - відкинули талер, залишивши іоахім, тільки в російському варіанті - ефимка. Голландці й англійці під впливом власної вимови змінили талер на долар. В українській

мові є обидва слова - і таляр, і долар, тільки називають вони не однакові грошові одиниці й прийшли в різний час  і  різними шляхами: таляр через польську мову й раніше, долар через англійську мову й пізніше (у XIX ст.). 

 24. У Росії ця монета (таляр) звалася ефимок, у голландській та англійській мовах - долар. А найдивніше те, що всі ці три різні слова пішли  з того самого джерела - від німецького слова іоахімсталер. У XVI ст. в місті Іоахімсталь карбувалися великі  срібні монети, які й було названо іоахімсталерами. Назва міста в перекладі означає  "Долина Іоахіма"; названа долина так на честь одного з німецьких князів.

До речі, срібло для монет добували теж у цих місцях. Тому назва монети цілком  виправдана, проте від цього вона не стала коротшою й зручнішою для користування.   

          

 23. А то ще одна пісня, а в ній - ще одна назва грошей:                     Ой на ж тобі, старий Бондар,

    Талярчиків бочку, -                                                                        

  Оце тобі, старий Бондар,                                                             

 За хорошу дочку!                                                            

Талярами намагається відкупитися пан Каньовський, який убив горду Бондарівну, - розповідає відома пісня. Таляр у XIX ст. на Україні - монета вартістю в 75 копійок, як про це сказано у словнику Бориса Грінченка (хоч слово таляр відоме було ще раніше).

 

22. Проте дукачем називали не лише прикрасу, зроблену з монети, а ще й багача. Таких сільських багатіїв на Україні називали дука, дукар, дукач:             Іде багач, та йде дукач,                               

 П'ян валяється,                                                                               

З козацького отамана насміхається:                                            

 За що тая голотонька напивається?                                           Відчуваєте, які непримиренні соціальні пристрасті палахкотять за словами цієї пісні?