5. Наші предки вважали, що  змій  треба обминати і необережним словом, і босими ногами; нам же треба обминати їх босими ногами в прямому значенні, а в переносному - не розкидатися словом змія, бо воно образливе (як, зрештою, і цілий ряд назв тварин у переносному значенні: корова, свиня, баран та ін.). 

 4. Єхидна. Так звуть звірка, що живе в Австралії, а також отруйну австралійську змію, тобто ця назва не широкого родового поняття, а вузького, видового. А от у переносному значенні слово єхидна зближується зі словом змія - це лиха, зла, хитра людина.

Правда, у переносного значення слова єхидна є ще один відтінок, якого немає у змії, - це  ще  людина й лукава, в'їдлива, підступна. Підтримується недобра слава у змій тим, що й сьогодні їх на землі є 2500 видів, частина їх - отруйні.

 

3. Слово змія означало бкуквально "та, що повзає по землі". Спосіб його творення можна простежити на матеріалі старослов'янської мови, у якій "земля" звалася земь, а прикметник земьи  означав "земляний". Слово з коренем  -зем - назва змії в багатьох слов'янських мовах. Так і прижилася ця друга, "нестрашна" назва. Слово єхидна, про яке вже згадувалося, теж є в нашій мові, але пряме значення його інше...

 2. Раніше на території України змій водилося значно більше, ніж тепер. Були серед них і дуже великі - до одинадцяти метрів завдовжки. Зустрічатися з ними було страшно, а викликати, ненароком назвавши, - ще страшніше. Тому й почали їх звати іншим, описовим іменем. Так поступово справжнє ім'я   змії  забувалося, поки й забулося зовсім (є підстави вважати, що воно близьке до грецького слова єхидна - "змія").

 

А тепер про все те, що скаче й повзає...

Чабан прокинувся - аж перед ним гадюка,                                           Він києм бух - і витяглась зміюка.                                                                                      Л.Глібов

1. Хоч на медичній емблемі змія - символ мудрості, порівняння зі змією не належить до приємних, бо серед ознак змії ми

насамперед виділяємо не її мудрість, а її підступність і злість. Відбилися ці якості змій і на їхній назві. Якщо рибу наші предки боялися називати своїм іменем, щоб не налякати здобич, то змій вони просто боялися...

9. І ще одна дивна, хоч і слов'янська назва - окунь. Знайома нам усім риба, бо живе в пісних водоймах майже на всій території колишнього Союзу (немає окуня лише в річці Амур і у водах озера Балхаш). Якщо вам доводилося ловити з берега окунів, тоді ви знайомі з окунцями, бо вони, звичайно, малі. Великі хижі окуні стоять глибше. Хоча назва і у великих, і в малих однакова - "окастик".

Слово окунь походить від ока, але суфікс -унь чуднуватий, його немає серед активних суфіксів сучасної мови, тому на перший погляд  слово здається чужим. Решту назв наших риб віднайдіть самі у словникових "водах".

8. Вобла. Що означає це слово?                               Колись у давньоруській мові були слова облъ, облый, вони означали "круглий". Називали цю рибу так тому, що в неї широка спинка й круглі боки. Правда, ми звикли бачити її плоскою - висушеною або копченою, проте давали їй ім'я рибалки, які бачили її живу, рухливу, округлу - "облую рыбу". В українській мові теж є слово цього кореня - віблий ("круглий",

"циліндричний"), проте воно рідковживане й маловідоме. У словнику Б.Грінченка є такі, трохи дивні для нас, бо незвичні, приклади його вживання: "вібла хата - хата з круглих колод", "віблий обруч - обруч з цілого стовбура".