Весна - це дивовижне оновлення природи, це свято, це всюдисуще торжество життя. Деякі квіти зацвітають ще до танення снігів. Така непереможна сила життя, такий одвічний поклик природи. Різноманітні форми і їх вияву. 
     Якщо тільки спостережливими бути, то десятки несподіванок можна відкрити на кожному кроці. Помітьте, наприклад, восени місце, де росте мати-й-мачуха, а навесні розгорніть сніг тут і побачите, що пагони рослини оточені невеликою талою порожниною. Це від тепла, яке виділяє рослина при диханні, розтанув сніг. Тепло й допомагає пробитися рослині. Спершу на поверхню виходить грубе стебло, укрите м'ясистими лусочками. Таке опушення захищає від холоду. Відцвітуть квіти, і тільки тоді з'являються листки, різні з обох боків. Зірвете такий листок, притулите до обличчя верхнім боком - прохолоду відчуєте, притулите нижнім, опушеним - теплом дихає.
  Різними боками прикладати один до одного листки не можна, бо вони, виявляється, ворогують і одразу потемніють. 
 Тому й назва рослини така - мати-й-мачуха. У народі її ще називають підбілом. Десь під вечір, приблизно о17-й годині за будь-якої погоди кошики підбілу стулюються й поникають. У такий спосіб квітки готуються до нічного холоду та негоди.

А наступного ранку жовтогаряче сяйво знову розпускається. Ця рослина надзвичайно цілюща. Вона лікує кашель.
  Зарості рослини в лісах та над озерами виразно символізують прекрасну пору весняного квітування, повсюдного пробудження природи.

              

          Весняні квіти. Милі, гарні, ніжні. На них можна дивитися без кінця. І милуватись, милуватись, милуватись. Скільки їх! І всі прекрасні, як наше небо, сонце й земля.

              3. Діти райдуги
Так називають крокуси, або шафран.
За однією із легенд, ці квіти з'явилися на світ у той день, коли в небі після холодного весняного дощу зустрілися Сонце і Райдуга, які наповнили пелюстки крокусів силою і красою, пофарбувавши їх у яскраві кольори. 
 Ці квіти  ростуть у Карпатах, їх садять на клумбах, бо вони також є вісниками весни.

        

                      

       Шановні батьки! Простежте, щоб ваші діти в понеділок прийшли тепло вдягнутими. У зв'язку з похолоданням уроки та перерви будуть скорочені  на 5 хвилин. Здоров'я вам і вашим дітям.
                     З повагою Ольга Павлівна

        Квіти.  Їх так багато, що й не злічити. Палахкотять біля вікон українських осель незгасаючим вогнем мальви й жоржини, чорнобривці й маки, нагідки й ромашки, схилила біля криниці свої віти калина. Це вічні обереги нашої духовної спадщини. Усім, хто вирушав у далеку дорогу, хто волею долі опинявся далеко від батьківського порога, вони нагадували: "Там земля мила, де мати народила".
    Квіти - постійні супутники нашого життя.

   2. Синьоокі вісники весни
У березні. коли земля вже прокинулася від зимового сну, у лісі трапляється побачити таку картину: ніби клаптики блакитного неба впали на землю й синіють серед голого віття дерев та кущів. Це вступають у весняний танок цвітіння проліски.
   О цій порі в дубовому лісі два неба: одне - над головою, а друге - під ногами. Подекуди поверхня лісового грунту аж променіє ніжною лазур'ю.

   Про цю квітку є така легенда.
   Колись удавнину, як розказують старі люди, дуже люта була Зима. Щороку Весна виходила на двобій із нею, але часто Зима перемагала й тоді панувала ввесь рік. 
     Ось одного разу Зима люта знову взяла верх над ніжною Весною, закрила її в темниці й сказала: "Ти вийдеш звідси тільки тоді, коли станеться диво- посеред снігу зацвітуть квіти". 
      Засумувала Весна. А ще більше загорювали всі звірі та птахи, які вже знемагали від холоду й голоду. Аж ось одній ластівці пощастило дістатися до Весни у в'язницю. Весна розказала пташці про нездійсненну вимогу Зими. 
     Тоді ластівка прилетіла на землю, припала грудьми до гнігу й почала його гріти своїм маленьким тільцем. І сніг почав танути, не витримавши пташиного тепла, а з-під ластівчиного крила до сонця потяглася відважна синьоока квітка. Побачила те Зима - і відразу втратила свою силу.         Відтоді так і повелося: тільки-но з'являться перші проліски - Зима втікає щодуху до наступного року. Тому-то люди й називають ці квіти синьоокими вісниками весни.

     

 

                    Про квіти як історію нашого народу

       Людина з'являється на світ маленькою та безпомічною. Хто навчить її робити перші кроки, хто допоможе стати здоровою й розумною, чесною, кмітливою, працьовитою і доброю? Звичайно ж, народна мудрість. Ми вже переконалися в цьому, знайомлячись із фразеологізмами. Вони роблять нашу мову багатою та красивою, влучною та переконливою. 
       А ще допоможе людині бути мудрою і величною народознавство. Знати історію свого народу, звичаї, традиції , обряди - це обов'язок кожного. 
       Народознавство - це ніжна мамина пісня над колискою немовляти, приваблива саморобна іграшка, подарована батьком, це бабусина чарівна казка й дідусева бувальщина.
      Усі знають, що пізнання світу починається з природи. Ось маленьке хлоп'ятко нахиляється до жовтенької квіточки. Мама запитує, чим вона пахне. "Сонечком!"
 - відповідає радісно малюк. Такі  хвилини для мами найщасливіші у світі. Ось воно, перше пізнання світу і себе в ньому...
     З давніх-давен рослинний світ є добротворцем для людини, який вона шанувала і який обожнювала в усі часи.
      Тому сьогодні і надалі ми будемо говорити про вічні супутники людського життя і в горі, і в радощах - про КВІТИ.
                                     1. Біла квітка надії

Ще лежить сніг, часом завіхолить хуртовина, ударять морози, та частіше й частіше настають відлиги, якщо вдень дедалі ласкавіше пригріває сонечко. І настає час, коли з'являються перші ніжні, пониклі, наче витончені з найтоншої порцеляни, дзвінкоподібні білосніжні квіти - підсніжники.
 Масове цвітіння цих квітів - захоплююче видовище. Здається, грунт у весняному лісі прикритий якоюсь тонкою мереживною білою скатертиною з безлічі сніжно-білих квіточок. Це справжні посланці ранньої весни. Вони повідомляють, що надходить радісна пора пробудження природи від зимового сну.

       Одна з легенд розповідає, що в той час, коли перших людей було вигнано з раю, ішов сніг, і Єва дуже замерзла. Щоб її зігріти й подати надію на кращі часи, кілька ажурних сніжинок перетворилися на ніжні квіти підсніжника - провісника тепла, символу сподівань на краще майбутнє. Так вони й лишились у народі символом надії. 
     Ці квіти занесені  до Червоної книги. Оберігайте їх.

 

                            20. Фразеологізми-синоніми

РОЗУМНИЙ - світла (ясна) голова в кого; має голову на плечах (на в'язах); (є) голова на плечах (на в'язах) у кого ; (кмітливий) має розум у (в) голові; з головою (з розумом); бистрий на розум; живого ума; (збагачений знаннями, навчений) з натоптаною головою; (який відзначається неабиякими розумовими здібностями) розуму (ума) палата у кого; зірки з неба хапає (знімає); тільки (трохи) зорі з неба не знімає; повний (золотий) лоб у кого; макітра розуму в кого, жарт.; (який має здоровий глузд) розуму не позичати кому; має лій (олію) в голові; є лій (олія) в голові в кого; не в тім'я (не в потилицю) битий; (про людей недурних, але зарозумілих, ірон.) (наче) всі розуми поїв (поїла, поїло); розуму як накладено (в голові) в кого.

 

                         

                         19. Фразеологізми-синоніми

ОБМАНУТИ - залишити з носом кого; узяти на пушку кого; (спритно) обвести (обкрутити) навколо (круг, кругом) пальця кого; (поманивши обіцянками) поводити за ніс (за носа) кого; (обманом поставивши кого-небудь у незручне становище) пошити в дурні кого; (неправильно поінформувавши) ввести в оману кого; пустити (напускати) ману у вічі кому; замилити очі кому, зневажл.; (відвернувши увагу хитрощами)
 забити баки кому; пустити (напустити) туман (туману) в очі ( у вічі) кому; замазати очі кому; заговорити зуби кому; відвести очі кому.