6. Так от, уживається цей вираз у переносному значенні, з ним наче порівнюється, зіставляється конкретна сучасна ситуація. Наприклад, ми кажемо: "Ахіллесова п'ята цієї дівчини - неуважність". Тому, хто знає, що означає ахіллесова п'ята, речення може видатися навіть дивним, бо він його не розуміє. А коли замість фразеологізму ахіллесова п'ята підставити його значення, усе стане ясно: "Вразливе місце цієї дівчини - неуважність".  

5. Безперечно, відтінок відностності мають і присвійні прикметники, що входять до складу усталених фразеологічних висловів і складених термінів. Адже вони теж пишуться з малої літери, але тільки в цих словосполученнях: ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, євстахієва труба, піфагорова теорема.                                  - Яка ж відносність у виразі ахіллесова п'ята? Тут же йдеться  про ногу конкретної людини, чи не так?                                            - Але вживається цей вираз у переносному значенні...   

4. - У слові шевченківський більше на один - суфікс -ськ-.                                                                                         - Так от: коли а присвійному прикметнику, окрім власне суфіксів присвійності -ів (-їв) або -ин (-їн), є ще суфікс -ськ-, то це слово пишеться з малої літери: Шевченкові рукописи, але  шевченківські рукописи. І лише тоді, коли присвійні прикметники з суфіксом -ськ- входять до назв, що мають значення "пам'яті", "імені", вони пишуться з великої літери - Шевченківська конференція, Шевченківські читання, Шевченківська премія.

 - Правду кажучи, останні приклади я б не назвала чистісінькими присвійними прикметниками; мені здається, що в них якийсь відтінок відносності.           - Я з тобою згодна. Мабуть, цей мотив саме й спричинився до написання всіх прикметників такого типу, за винятком тих, що мають значення "пам'яті", "імені", з малої.  

3. - Це слушно. Але коли, окрім одного з цих суфіксів, буде в слові ще один - -ськ, чи не вплмне це на написання з великої літери?            - Поясни, будь ласка, на прикладі, щось я не дуже второпала.                                                      - Добре. Тобі, звичайно, відомо, що Тараса Григоровича Шевченка цар віддав у солдати й заслав далеко, заборонивши писати та малювати. Саме в той час і з'явилися славнозвісні "захалявні " книжечки - безцінні рукописи поетових творів, написаних потай від царських наглядачів.

У наш час Шевченкові рукописи "Мала книжка" й "Більша книжка" видані фотоспособом. Їх можна назва й шевченківськими рукописами. Яка різниця між цими словами? Чи однакова в них кількість суфіксів?

  

2. - Яка частина мови Вірина? - спитала мама.                                                                - Прикметник... - несміливо відповіла школярка.                                                        - Так, а яке питання можна поставити до нього від слова книжка?                               - Чия?                                                               - Правильно. Отже, який це прикметник?  - Присвійний...                                                                                      - А присвійні прикметники, які виражають належність цій людині і мають у своєму складі суфікси -ів (їв) або -ин (їн), пишуться з великої літери. Отож Вірина треба писати з великої літери. Зверни увагу: я наголосила на тому, що йдеться про присвійні прикметники, які мають суфікси -ів (їв) або -ин (їн). 

      - Правду кажучи, я не зовсім розумію, чому ти так підкреслюєш це. Адже за цими суфіксами та за граматичними  питаннями ч и й? ч и я? ч и є? ми й визначаємо присвійний прикметник. Не буде цих суфіксів - не буде і його... 

Тема "Діалоги" - II                                          1. Дівчинка сіла за уроки й раптом побачила, що випадково захопила книжку своєї сусідки по парті.                                                                          - Ой, Вірина книжка. Як же я не помітила? Узяла подивитися й забула віддати. Зроблю уроки й занесу їй.        - Давай я занесу, тільки напиши записку, - сказав менший братик, першокласник.                                                                        - Віри зараз дома немає - пішла в тимурівських справах. Тобі відчинить її бабуся, Марія Олексіївна, їй я й напишу записку.        Хотіла дівчинка пояснити бабусі, що повертає Вірину книжку, та засумнівалася, як писати слово Вірина, - з великої літери чи з малої. Тому написала "книжка Віри" (тут уже ніяких сумнівів не було), але ввечері вирішила з'ясувати це питання в старших.                    

5. Іменники лиман, гай, став належать до другої відміни, означають неживі предмети і, отже, мають закінчення: лиман і  став -  -у, гай - -ю. Це впливає на відмінювання назв населених пунктів, - і ми їдемо до Красного Лиману, Зеленого Гаю, Червоного Ставу.                                       -  Виходить, так можна доїхати й до Кривого Рога, й до Кам'яного Броду?

 - Авжеж.                                                                   - Як собі хочете, а такий родовий відмінок іменників чоловічого роду, мабуть, найменш чітка частина правопису, майже про кожне друге слово треба довідуватися в словнику.