Крилатий вислів "Пів царства за коня!

1. Отож порозмовляємо про славетних коней. Найбільшої слави у віках з усіх казкових коней набув Пегас. Він начебто народився з тулуба вбитої Персеєм Медузи горгони, піднявся на Олімп і там носив Зевсу громи і блискавки. За Пегасом "закріплено" кілька героїчних вчинків. Так, коли гора Гелікон почала рости до небес, Пегас вдарив копитом, гора повернулася на землю, а від удару Пегасового копита забило джерело Гіпокрена; вода цього джерела начебто дає поетичне натхнення. 

Пегас носив на собі міфічного героя Беллерофонта і допоміг йому здобути перемогу в бою з триклятою вогнедишною Химерою.  

8. Покоління "батьків" і покоління "синів" - продовжувачів їх справи - це вічна естафета. І не ворожість, не нігілізм, а взаємна повага і взаєморозуміння повинні панувати і між батьками й синами - і між їх поколіннями. 

 Як добре пасують сюди слова О. С. Пушкіна:                                   Здравствуй, племя младое, незнакомое! не я                                                                                                  Увижу твой могучий поздний возраст...                                                                                          Вони також стали крилатими:                                                              Схиливсь мій син біля віконця...                                                                                                                  Учися, плем'я молоде!                                                                                                                                Почавсь урок...                                                                                           Земля - до Сонця,                                                                                           А людство - в майбуття іде.   (І. Нехода)

    

7. Духовний зв'язок батька і сина - борців за спільну справу - у трагічні хвилини життя з великою силою описаний у повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба" (1842), у розділі, де розповідається про страту Остапа: "И упал он силою и воскликнул в душевной немощи: "Батько! где ты? Слышишь ли ты?" - "Слышу!" - раздалось среди всеобщей тишины, а весь миллион народа в одно время вздрогнул".

Ось приклад вживання: 

Кров точили пани, кров - червоні корали!                                                                                                Аж народ застогнав, як в Остапові дні:                                                                                                   Чи ти чуєш нас, батьку?  (О. Гаврилюк)

6. Ще один крилатий вислів про батьків і дітей: попіл Клааса б'є в серце. Він кілька разів повторюється в романі Шарял де Костера "Легенда про Уленшпігеля" (1867). Тіль Уленшпігель, син спаленого інквізиторами на вогнищі Клааса, носить на грудях мішечок з попелом батька. Він клянеться помститися вбивцям і віддати всі сили визволенню своєї батьківщини - Фландрії: "Попіл Клааса бє в моє серце. Смерть панує над Фландрією і в імя папи косить найсильніших чоловіків і найкрасивіших дівчат. Права Фландрії розтоптано, її вольності відібрано, голод гризе країну... Якщо Фландрії не прийти на допомогу, вона загине". 

У переносному вживанні означає нагадування про важливий обов'язок; заклик до помсти: "Завтра ж ми підемо до людей, які розшукують Мазура... Постарайся за вечір і ніч пригадати все, як було... Вогонь Клааса хай стукає в наші серця..." (П. Гуріненко).

Пізнаємо ми цей крилатий вислів і в таких рядках М. Бажана:

Ніколи не бризне світло                                                                                                                             Із вікон кварталу-мерця.                                                                                                                           Твій попіл, замучене житло,                                                                                                                   Суворо стучить в серця. 

                                        

5. Одна з таких історій конденсувалась у крилатих словах вільний стрілець Вільгельм Телль, яблуко Вільгельма Телля. Вільгельм Телль - це герой середньовічної народної легенди "Сказання про стрільця", яка була складена в епоху визвольної війни початку XIV ст., що її вели селяни лісових районів Швейцарії проти австрійських загарбників.

                                       Жорстокий намісник австрійського герцога Гесслер примушував вклонятися піднятому на жердині капелюхові герцога - символові австрійської влади. Вільний стрілець Вільгельм Телль відмовився вклонитися цьому капелюхові. Тоді Гесслер наказав покласти яблуко на голову маленького сина Вільгельма Телля, а батькові - випустити стрілу в це яблуко. Вправний стрілець, Телль влучив у яблуко, не зачепивши голови сина. Потім, під час арешту, він убиває Гесслера.

Це послужило сигналом до народного повстання. Ми бачимо, що маленький син Телля бере поки що пасивну - але яку ж небезпечну! - участь у батьковій боротьбі. Прообразом Вільгельма Телля був керівник повстання Штауффахер. Цю легенду поклав в основу драми "Вільгельм Телль" (1804) Ф. Шіллер.                        Вислів означає здатність до самопожертви в ім'я вітчизни, високий патріотизм. Швейцарію часто називають батьківщиною Вільгельма Телля.

4. Повернемося до батьків і дітей. Як і кожен крилатий вислів, це словосполучення живе подвійним життям. З одного боку, воно символізує різницю життєвих обставин, зміну суспільних умов, поглядів попереднього і наступного поколінь; тут відчувається його зв'язок з романом - першоджерелом цього вислову. З другого боку, вислів почав уживатися і з іншою - прямо протилежною метою - для підкреслення органічного зв'язку поколінь: "Так, соціальна структура нашого суспільства не має підстав для антагонізму батьків і дітей, який безперечно є в буржуазному світі" (Із журналу).

                Батьки і діти. Зачинателі і продовжувачі великої справи. Творці духовних цінностей і їх спадкоємці. Це одна з найтрепетніших сторінок історії людства й історії літератури. Кинемо на неї погляд.

 

3. І. С. Тургенєв Євгенія Базарова називає нігілістом за те, що він заперечує устої дворянського суспільства. Це одно з кількох значень цього запозиченого слова. Найближче до тургенєвського Базарова і його нігілізму таке значення цього слова: прогресивна течія громадської думки в Росії 60-80 рр. XIX ст., що поширилася в середовищі різночинців і була спрямована проти реакційних традицій та устоїв дворянської культури.

 Найширше, найзагальніше значення цього слова - це негативне ставлення до всього загальновизнаного. Саме з цим значенням (а не з "базарівським") вживається слово нігілізм у нашій повсякденній розмовній мові, а також на сторінках газет: "Критичному реалізму аж ніяк не властиві тенденції нігілізму по відношенню до дійсності" (З газети).