5. У тексті "Слова о полку Ігоревім" є згадка про легендарного співця і музИку Бояна. Автор називає його віщим (здатним передбачати і провіщати майбутнє), навіть пальці в нього "віщі", і слухачам здається, ніби струни на гуслях самі собою звучать. Його пісні вражали багатством поетичної уяви, яка ніби злітала орлом під хмари, стелилась сірим вовком по землі, його думки розтікалися по гіллястому дереву поезії.   

                                              У переносному значенні віщий Боян - художник, композитор, поет-митець. Панас Мирний так писав на смерть М. В. Лисенка: "Перестало битися чуле серце віщого Бояна, що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе у своєму рідному краї!"

4. Ще один популярний образ  - брат князя Ігоря, курський князь буй-тур Всеволод. Ми зараз кажемо про мужню людину - "хоробрий, як лев", бо турів (диких биків) - великих, сильних, страшних у своїй люті тварин - ми не бачимо. Проте епітет цей зберігся: 

 Так вдармо піснею! Торкнем бандуру!                                                                                                   Хвала герою, воїну, буй-туру!    ( П. Тичина)  

 

3. Образ Ярославни - це втілення вірності, любові, відданості жінки. "Дві Ярославни стояли на валу, побіля військкомату. Одна проводжала сина, друга - нареченого. Від музики, від ніжності прощань автобус-корабель поволі відпливав до суворих берегів Мужності" (В. Гей).

2. Найпопулярніший образ "Слова" - Ярославна (дочка галицького князя Ярослава Осмомисла, дружина Новогород-Сіверського князя Ігоря Євфросинія). Плач Ярославни - одне з найпоетичніших місць твору, справжня перлина давньоруської лірики. Дізнавшись про поразку руського війська і про те, що Ігор потрапив у полон до половців, Ярославна на міській стіні, плачучи, закликає сили природи - вітер, Дніпро, сонце - допомогти Ігореві, визволити його з тяжкого й ганебного полону.

  

Крилатий вислів "За землю Руськую, за рани Ігореві!"                   1. Славнозвісна давньоруська поема "Слово о полку Ігоревім" дала російській і українській мовам величезну - як на один твір - кількість крилатих слів.                                                                               Палкий патріотизм автора "Слова", пристрасність викладу, висока ідейність і поетичність, якась особлива чистота і гармонійність твору - усе це забезпечило йому надзвичайну популярність, а відтак і зробило його щедрим джерелом крилатих слів.

"Слово о полку Ігоревім", датоване XII ст., не було єдиним літературним твором тих часів. Навпаки, у нас є всі підстави вважати, що література того часу не лише була багатою і розвиненою, а й виконувала особливу роль. "В руській історії епохи "Слова о полку Ігоревім" література мовби замінила собою об'єднуючу силу держави", - писав академік Д. С. Лихачов.  

8. Потомки гідно оцінили цю Святославову рису. Ось як писав Олесь Гончар: "Тисячі років тому, коли воїни на своїх бенкетах черпали вино черепами своїх противників, навіть тоді, перед нападом, попереджували ворога чесно й відкрито: іду на ви!, а тепер, у XX сторіччі, вчиняють напад вночі, по-розбійницькому, бомбами з неба засипають ще сонних дітей, матерів ."

  

7. Залишився в пам'яті потомків завдяки літописцеві ще один вислів князя Святослава: "Іду на ви!" Цими словами він оголошував війну своїм ворогам, не принижуючися до несподіваного нападу й не бажаючи користуватися його перевагами. Він послав гінця, якому велів переказати ці три горді слова.