6. В іншій праці ("Етика") він порівнює з хамелеоном людину, часом щасливу, часом нещасну. Після Арістотеля інші письменники античності стали користуватися образом хамелеона для позначення людини, змінної в настроях, а часом і безпринципної, яка змінює свої погляди залежно від обставин. Так він дійшов і до наших днів: "...Не встигли ще гітлерівці вивісити на ратуші свого прапора з чорними чотирма перехрещеними шибеницями, як жовто-блакитні літературні мастаки, продуценти календарної халтури, хамелеони з націоналістичного зоопарку впали ниць перед блиском чобіт окупанта" (Я. Галан). 

5. "Найуніверсальніша голова" Арістотеля найяскравіше, мабуть, для нас проявляє себе в такій своєрідній ділянці, як природознавство. Виявляється, Арістотель в "Історії тварин" першим дав детальний опис хамелеона ящірки, у шкірі якої є два шари пігментних клітин, унаслідок чого хамелеон швидко змінює свою барву під впливом змін освітлення й температури. 

4. Арістотелю приписуються слова, що виражають людську безкомпромісність: "Платон - мій друг, а істина - ще більший друг". Вислів відстоює право заперечувати твердження авторитетів, якщо цього вимагає істина: "... - Фронтова дружба... - мовив замислено Гавриленко. - Саме вона й зобов'язує мене бути одвертим. - Платон - мій друг, а істина - ще більший друг- сказав мудрий грек. і він, безумовно, мав рацію" (С. Добровольський).

На Арістотеля посилаються, коли кажуть вибрати менше зло. У праці Ціцерона "Про обов'язки" сказано: "Слід не лише вибирати із зол найменше, але й добувати із них самих те, що може в них бути хорошого".  

3. Кілька висловлень Арістотеля стали крилатими. Найпопулярніший з них філософський: людина - істота суспільна. Це вислів з твору "Політика", який у повному, нескороченому перекладі звучить так: "Людина - політичне створіння, суспільна істота, суспільна тварина". Набуло особливої популярності завдяки "Перським листам" (1721) французького письменника і мислителя Монтеск'є, перекладеним і на російську мову.

"... Головним завданням літератури є дослідження характеру "суспільної людини", такого героя сучасності, який би художньо переконливо утверджував гуманістичну концепцію людини комуністичного способу мислення і суспільної поведінки, переконаного патріота й інтернаціоналіста" (М. Жулинський).  

2. Арістотель жив у бурхливу епоху, повну жорстоких війн і падіння грецьких міст-держав під натиском Македонії. Батько Арістотеля був лікарем при дворі македонського царя. Учився Арістотель в Афінах - у школі Платона. На запрошення македонського царя зайняв місце вихователя царського сина Олександра, майбутнього славетного полководця. Потім повернувся в Афіни і створив свою філософську школу - лік(ц)ей, яка проіснувала кілька століть.

Після смерті Олександра Македонського, коли в Афінах активізувався рух за визволення з-під влади Македонії, виїхав і скоро помер. 

Крилатий вислів "Не можна двічі ввійти в ту саму річку"         

        1. Стародавня Греція славилася своїми мислителями. І до наших часів не втратили значення їх праці, не втратили й популярності їх окремі вислови.                                                                Серед усіх давньогрецьких філософів "найуніверсальнішою головою" (Фрідріх Енгельс) був Арістотель (384-322 до н.е.). У його творах відображені всі галузі тогочасних знань: логіка, психологія, природознавство, історія, політика, етика, естетика.

 

9. Вам може зустрітись інше слово, близьке за звучанням і значенням - лапідАрний. Це  слово походить з латинської мови (lapis - камінь) і має два значення: пряме - той. що стосується написів на кам'яних пам'ятках, переносне - стислий, виразний, короткий.      

Уявляєте, скільки часу й зусиль треба витратити, щоб уручну зубилом вибити напис на мармурі чи граніті? Сам матеріал диктував граничну стисліть письма.