7. У переносному значенні царство Аїда, ГадЕсові поля – смерть, забуття:

А я сама на сій чужій чужині,                                                                                    Неначе тінь забутої людини,                                                                                                Що по Гадесових полях блукає,                                                                                          Сумна, бліда, безсила, марна тінь!                                                                                      (Леся Українка, "Іфігенія в Тавріді")                                                                                                                                                              

 Ширше: щось страшне, моторошне, «потойбічне»: «У дворі, аж десь за хлівом, хрестоматійно загавкав пес. Спочатку раз, а потім тричі підряд з однаковими інтервалами, - Царство Аїда, - прошепотів Сідалковський. – Візьміть себе в руки, Грак, і не вибивайте зубами дробу» (Олег Чорногуз, "Аристократ із вапнярки").

6. Аїд – місце, де живуть усілякі потвори: ГекАта, ЕрИнії, ГоргОни, Гарпії, ХимЕра, ЄхИдна, Гідра. Там постійно перебувають два брати, сини Ночі: ГІпнос (уособлення сну) і ТАнатос (уособлення смерті). Про багатьох з названих тут міфічних істот і героїв говориться у творах української та світової літератури.

 

5. У підземному царстві перебувають і ті герої міфів, які образили богів. Там мучиться ТантАл, вічно котить камінь Сізіф, наповнюють бездонні бочки Данаїди, які вбили своїх чоловіків.

 

4. На сторожі біля входу до царства – триголовий злющий пес Цербер (Кербер), який впускає всіх і не випускає нікого. У міфах розповідається, що кільком смертним все ж пощастило живими вийти з Аїду: це Геракл (він забрав Цербера з собою), Одіссей, Еней (вони спускалися в Аїд, щоб зустрітися з близькими людьми) і Орфей (йому Зевс дозволив забрати звідти дружину Еврідіку).

 

3. У царстві Аїда (а так звався і сам бог, і його царство) протікало дев’ять рік: Стікс (через цю ріку легендарний ХАрон, часто згадуваний і сьогодні, перевозив тіні померлих), Лета – ріка забуття (ковток води з Лети начебто примушує душі померлих забути про земне життя), ФлегетОн, або ПіріфлегетОн та інші, назви яких не набули поширення поза античною міфологією та літературою.

2. Поет назвав тут ріки, що начебто протікають у підземному царстві Аїді, про яке так багато розповідають міфи античних часів.                         Володарем цього міфічного підземного царства був брат Зевса Аїд (ГадЕс), як він звався у греків, або Плутон (Орк) – у римлян.                     Гомер у своїх поемах чітко розрізняє Аїд – місце, де перебувають тіні померлих людей, і Тартар – місце, де були ув’язнені під охороною сторуких потвор титани після поразки у війні з богами.

 Крилатий вислів «Канути в Лету»

1. Давайте погортаємо «Кобзар» Тараса Шевченка.                                            Привітай же благодушне мою сиротину,                                                                             Наш великий чудотворче, мій друже єдиний!                                                                 Привітаєш, - убогая, сірая, з тобою                                                                                 Перепливе вона Лету; і огнем-сльозою                                                                           Упаде колись на землю… (поема «Неофіти»)

Та як буду здужать, то над самим Флегетоном                                                      

Або над Стіксом, у раю, неначе над Дніпром широким,                                                         

В гаю – предвічному гаю, поставлю хаточку…                                                                    («Чи не покинуть нам, небого»)                                                                                                

Лета, Стікс… Що це за ріки? На яких картах їх шукати?