10. Та, мабуть, найжорстокіший серед усіх цих ідолів - Молох. Фінікія і Карфаген вважали його богом сонця, богом деспотичним і всевладним; щоб умилостивити його, на жертовниках спалювали дітей найзначніших родин (пізніше їх замінювали рабами).            

 У переносному значенні: жорстока, усепоглинаюча сила, яка вимагає все нових і нових людських жертв:  

                                   Я - гнів святий                                                                                      Афганістану,                                                                                        Де підло вбили                                                                                      Таракі.                                                                                                  На віче б'ю,                                                                                            Я б'ю на сполох!                                                                                    Не кане злочин                                                                                      В небуття!                                                                                              Тремти,                                                                                                  Тремти,                                                                                                  Кривавий Молох!..                                                                                Я - гнів,                                                                                                  Я - пам'ять,                                                                                            Я - суддя!

(Анатолій  Славута-Логвиненко)                                                                                            

9.  І третій вислів, близький за значенням до двох попередніх, очевидно, відомий вам, - золоте теля (телець). За біблійною легендою, золотий телець - ідол, якому поклонялися іудейські племена. А ви його знаєте з назви відомого роману І. Ільфа і Є. Петрова "Золоте теля" (виявляється, Остап Бендер теж був "ідолопоклонником" - молився "золотому теляті"). Ось приклад сучасного вживання: "Суспільство, у якому особиста залежність людини перетворюється на залежність від світу речей, а духовну культуру підпорядковано безликій силі золотого теляти, це суспільство швидко перемелює новоз'явленого чужинця" (Із журналу). 

8. Є ще один близький до попереднього вислів - служити мамоні. Мамон - сірійський бог багатства, ідол, якому поклонялися, прагнучи золота, збагачення. Про нього згадується в Євангелії - "не можете служити Богу і мамоні"; тут мамона - ідол, який уособлював грошолюбство і здирство.                                             

 У сучасній мові мамона - синонім багатства, грошей, служити мамоні - прагнути до збагачення, дбати лише про матеріальні цінності:

Недовго жив я ще, лиш сорок літ,

І сил не тратив на пусту мамону, 

Невже ж уже минув я свій зеніт

І розпочав спадистий шлях до склону?

(Іван Франко) 

7. Вислів служіння Ваалу вживається, коли говорять про гонитву за матеріальними благами або коли віддають перевагу грубим насолодам. Особливо часто вживається для соціальних характеристик: 

Ви бомбу в небі підірвали,

Народів граючись життям,

Сини неправди і Ваала,

Прокляття вам!

(Володимир Сосюра, "Безумцям атомним")  

6. Богом сонця, блискавки, грози, грому, покровителем землеробства був і Ваал - один з ідолів стародавнього Сходу - Фінікії, Сірії, Палестини. За тисячоліття до нашої ери йому поклонялися, приносили жертви, навіть людські. Пізніше він став, як і Перун, покровителем влади царів і зображувався вже як воїн з булавою і списом у руці. Культ його в Палестині протримався до VII ст. 

5. Часом - жартома - згадують і сьогодні Перуна, коли йдеться про грозу (поряд із Іллею-пророком, який "перебрав обов'язки" Перуна у східних слов'ян після прийняття християнства): "... Сам же старий жодного разу не виявив бодай крихти страху, навіть під час літніх розклекотаних гроз, коли Перун кидав на землю вогняні блискавиці" (П. Загребельний, історичний роман "Диво").

  

 

4. Та ось у Київській Русі запроваджується християнство. І літопис (запис 988 р.) розповідає, що після хрещення велика статуя язичницького бога Перуна, яка стояла на горі в Києві, була скинута в Дніпро, незважаючи на опір розгніваних киян.                  І сьогодні, коли кажуть викинути ідола в Дніпро, мають на увазі рішуче розірвати з минулим і не повертатися до нього: "Догматизм - це такй ідол, що його одним помахом не викинеш у Дніпро" (О. Гончар).