11. Найбільше серед крилатих висловів "пішло в народ" із Шевченкового "Кобзаря": "в сімї вольній, новій"; "роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать"; "на сторожі коло їх поставлю слово"; "треба миром, громадою обух сталить"; "караюсь, мучуся... але не каюсь..."; "великих слів велика сила"; "раби німі"; "почому хліб і сіль почім"; "незрячі гречкосії"; "від молдаванина до фінна"; "апостол правди і науки"; "всевидящеє око"; "реве та стогне Дніпр широкий" та інші.

Значну частину українських крилатих слів - цитат із творів Шевченка, Лесі Українки, Франка, Тичини - знають і за межами України, їх уживають представники багатьох народів нашої країни.

 

10.     У мові кожного народу запас крилатих слів неоднаковий за складом: є вислови, що виникли на власному грунті, і вислови, запозичені з різних мов у різні часи. Так, в українській мові значна частина крилатих слів походять із творів С. Руданського, Л. Глібова, І. Франка, Лесі Українки,

П. Тичини, О. Гончара та багатьох-багатьох інших письменників.

9.     Але вживається слово фурія  й іронічно: так називають сварливу, злу жінку. Може виникнути сумнів: а чи потрібні нам сьогодні всі ці фурії, лепти і бідні вдови? На це питання можна відповісти так: знання крилатих слів потрібне нам для того, щоб уникати «загальників», шаблонних і безликих слів, а говорити красиво, образно, а разом з тим і лаконічно, точно;  уміти небагатьма словами дати вичерпну характеристику предмета думки. У свою чергу, уміння користуватися крилатими словами залежить від того, як ми знаємо їх «біографію» - походження, значення, специфіку вживання.

8.     Крилатими, отже, стають найбільш місткі, влучні, яскраві й точні вислови: ними, як і прислів’ями і приказками, можна користуватися не в одній, а в багатьох ситуаціях, надаючи їм різних відтінків значень. Є таке, наприклад, слово, як фурія. Фуріями називали римляни богинь помсти й зображували їх у вигляді старих сивих жінок з лютим поглядом та зміями у волоссі; змії обвивали їх тулуби, повзали по плечах і звивалися на руках. Слово-образ відоме нашій поезії. Наприклад:     

  Сунуться, сунуться хмари,                                                                                                     Темні, брудні,                                                                                                                           Наче злих фурій отара,                                                                                                           Мов ті привиддя страшні.                                                                                                    (Микола Вороний)                                                                                                 

 7.        В одній з євангельських притч розповідається про пожертвування в скарбницю єрусалимського храму. Багатії кидали великі золоті монети, але від цього вони не біднішали, бо для них це був дріб’язок. Бідна вдова віддала останні дві лепти (дрібні монети в Стародавній Греції). Можна думати, що постать бідної вдови з двома лептами в руці  так вражала уяву читачів, що цим образом почали користуватися завжди, коли йшлося про чийсь скромний, але благородний і щиросердний внесок у справу. 

6.     З часом обставини виникнення крилатого слова забуваються, зникають з пам’яті людей несуттєві подробиці, вислів починає вживатися узагальнено, розширює своє значення. Так, наприклад, ми часто читаємо і чуємо вислів внести свою лепту, який уживають тоді, коли хочуть сказати: «Хоч мій внесок у загальну справу скромний, непомітний, але я вклав у нього максимум своїх можливостей, праці й зусиль»? Чому ж не сказати просто «посильна участь у чомусь»? Виявляється. Що за цим висловом стоїть дуже давня повчальна історія…

5.      Проте далеко не кожна назва або цитата з художнього слова, історичного джерела чи легенди – крилате слово. Щоб стати крилатою, вона повинна «випурхнути» з-під обкладинки книжки, відірватися від неї, навіть переосмислитися й розширити значення. Так, відомий усім вислів герой нашого часу спочатку позначав конкретну особу – Печоріна, героя твору М . Ю. Лермонтова, і ще не був крилатим. Та часи змінювалися, змінювалися і їх герої.

І коли ми сьогодні кажемо «герой нашого часу», то маємо на увазі вже не «зайву», а цілеспрямовану, активну, гармонійно розвинену людину наших днів.