4.     Отож крилаті вислови сьогодні – це уламки різних розповідей: назви місць, подій, імена персонажів творів, висловлення історичних осіб, літературних і міфічних героїв тощо. Як уламки ці узагальнення зберігають певні подробиці – давні імена, географічні назви, своєрідні форми слів та ін. Так, Юлій Цезар сповістив про свою перемогу саме словами veni, vidi, viki (прийшов, побачив, переміг); страшного пса, який оберігав ухід до підземного царства, звали саме Цербер (Кербер), а не якось інакше; князь Святослав переказував своїм ворогам Іду на ви! (а не за сучасними нормами «Іду на вас»), а знаменита сварка відбулася саме між Іваном Івановичем та Іваном Никифоровичем.

3.         І от у 1864 р. виходить у світ книжка німецького мовознавця Георга  Бюхмана «Geflugelte Worte»  («Крилаті слова»). Назву цю підхопили мовознавці інших країн уже як термін для позначення часто повторюваних у писемній і усній мові влучних висловів видатних політичних діячів та історичних осіб, цитат із творів письменників різних епох і народів, висловів, походження яких пов’язане з античною добою, історією давнього світу і середніх віків.

 2.         Проходив час. І поступово цей влучний крилатий вираз закріпився у свідомості людей, але не за кожним словом, а лише за тими, які варто було запам’ятовувати й передавати якщо не точно, то не порушуючи їх змісту. Звичайно, це були яскраві, гострі, дотепні вислови, які переходили з уст в уста, від покоління до покоління.

                    ТЕМА «Крилате слово»

                           1.         У слів виростають крила

                     Слова – полова,

         А                            Але вогонь в одежі слова –

          Б                         Безсмертна, чудотворна фея,

           П                          Правдива іскра Прометея.

                                                      Іван Франко

           С

                  Котре ж слово крилате? І чому воно крилате? Може, це просто красивий епітет? І так, і ні. Це був епітет за часів Гомера. Для тогочасних людей. Їх способу мислення цей вислів здавався мотивованим: адже як інакше можна пояснити те, що усілякі чутки, новини й перекази «перелітають» від міста до міста, від людини до людини? Мабуть, у слів є крила. Так писав Гомер, так говорили його сучасники.

                                  

30. Рідше вживається слово знамено (походить воно від знати; звідси знак, ознака у мовах багатьох слов’янських народів). Вживалося, очевидно, як синонім до прапор, корогва у XVII ст. Проте відтінку архаїчності, виразної старовини ми в ньому не відчуваємо: «Майорять під морозним вітром червоні знамена» (Олександр Довженко) – це вже XX ст.   

   А те, що це слово вживається рідко, робить його особливо урочистим, знаменним:                                                                Дороги наші    мічені                                                                                                                вершинами і втратами.                                                                                            Знамена наші січені                                                                                                                       чужими автоматами.                                                                                                   Нас розлучали з рідними,                                                                                                             з життям і навіть – з мрією,                                                                                   Але ніщо й ніколи нас                                                                                             

 не розлучило з вірою!                                                                                                                    (Б. Олійник)

                                                                                                

29.  Стяг – слово урочисте. Це слово поезії – від найдавніших часів. Тарас Шевченко його відтворює таким, яким воно було в «Слові о полку Ігоревім»:                                                                                                                                        Поникли Ігореві стязі.                                                                                       Та воно давніше – зустрічається ще в Лаврентіївському літописі (запис 1096 р.). Це дуже давнє запозичення у скандінавських народів, де воно означало «древко».                                                                                      Було це слово в українській поезії XIX ст.:   

      Наш стяг, як маків цвіт, палає,                                         Наш стяг на бою шлях зове;                                               Хай Марсельєза залунає,                                                        Нас в край обіцяний веде!                                                                                                                                          (У. Кравченко)                                                                        Було це слово в поезії часів Великої Вітчизняної війни:      

               Україно! Ти в славній борні не одна,                                  В ній з тобою під стягом багряним –  народи!    


                                                                                  (М. Рильський)                                    Є воно і в сучасній нам поезії.

28.   Слово прапор – перше слово цього ряду: воно найчастіше вживане, не має спеціального забарвлення, а тому наявне в усіх стилях нашої мови. У Конституції України записано: «Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (ст. 20).                                                                                                                    Майже всі слов’янські мови з дуже давніх часів мають це слово (коріння його споріднене з перо – «лечу, рухаюсь»). Є воно і в наших старовинних думах:

                                                                                 На могилі прапір устромили,                                              Славу козацьку  учинили.                                                                                                            І хоч вважається слово нейтральним, та хіба ми можемо сприймати його байдуже, «нейтрально» у такому хоча б знайомому зі шкільної лави тексті: «Полк ішов не той, він уже був інший, оновлений, урочистий, осяяний. Над колоною, розвіваючись у польоті, яскраво пломенів полковий прапор» (Олесь Гончар).