21. Та повернімося до страв.                                                                     

 Такі назви страв, як (пожарські) котлети, бефстроганов, майонез, з'явилися в нашому повсякденному слововживанні порівняно недавно, хоч відомі вони вже добру сотню років.  Повинні були докорінно змінитися умови життя народу, щоб ці вишукані страви з панських столів перебралися на наш стіл, з мови привілейованих верств суспільства - у мову всього народу. Це сталося у післяжовтневий час.     

                         

9 Мая   9 Травня  1941-2021

             

 

20.  Традиційною українською стравою вважаються вареники (вони в західноукраїнських говірках звуться пироги). Пироги, пиріжки - від пир (учта). Очевидно, пирогами називали спочатку не буденну страву, а те, чим пригощали за святковим столом.             

      Ось яку цікавинку про це слово розшукав письменник П. Загребельний: "... а ще в XVI столітті вареником звався... коштовний камінь, про що свідчить Торгова книга 1575 року: "А вареник знати: хоти красень, ино цቴлое мቴсто свቴтить было, как і всякой хрусталь..." Проте вареник  сучасний - це "зварений шматок тіста певної форми з якоюсь начинко"; в основі назви правслов'янське варіті; а коштовні камені мають у нас такі ж красиві, небуденні і навіть блискучі назви, як вони самі: аметист, аквамарин, рубін, топаз, сапфір...

 

19. Борщ і каша були повсякденною їжею наших з вами дідів і прадідів, насамперед селян. Слово борщ має побратима серед рослинного царства.

Борщівником, борщиком звалося лісове зілля, що з нього в ті віддалені від нас часи готували вариво, назване борщем. Свою назву рослина дістала за  форму листя (значення кореня слова - "гострий"). Хоч зміст поняття (складники борщу, спосіб приготування) змінювався, назва збереглася.

 

18. Чи не найдавнішою стравою у слов'ян була каша. Її варили і їли ще тоді, коли хліба пекти не вміли. Тому й обросло це слово, ідучи до нас через століття, величезною кількістю відтінків у значенні. Був час, коли званий обід у свято чи на весіллі або на хрестинах теж звався кашею.

Пізніше заварити кашу, кашовар, однокашник з'явилося як наслідок вживання артільна каша, спільна каша та ін.

17. Слово страва в сучасній мові означає "те, що їдять, уживають для харчування; їжа; харчі". А ось що про нього розповідають: "Готський історик Іордан, описуючи латинською мовою поховання знаменитого гуннського хана Атілли (453 р.), згадує про поховальну учту на кургані й повідомляє при цьому, що називається вона в гуннів страва. Але це слово - слов'янське! Це дуже знаменно. 

Страва - назва не якоїсь там байдужої речі: поховальний обряд - справа священна, пов'язана з цілим колом релігійних ідей, які міцно й здавна кореняться в побуті. Якщо гунни його запозичили й використали навіть при похованні Атілли, то це свідчить про культурну перевагу слов'ян, що входили в дружину Атілли.

Можливо, проте, що спостерігач користувався допомогою слов'янина-перекладача, який і назвав учту рідним йому слов'янським словом страва. Це найдавніше слов'янське слово, засвідчене в історичних документах".