11. Ділове слово квитанція (офіційна розписка встановленої форми про прийняття грошей, документів або цінностей) походить від красивого латинського слова квіетіс з таким же красивим і лагідним значенням - "спокій". Голландці зробили з нього kvitantie - щось на зразок "папір для заспокоєння". Скупі, недовірливі й жадібні купці тільки тоді, мабуть, і могли спокійно спати, коли одержували на руки якийсь документ за підписом боржника.

І досі в нашій мові живуть вислови "квит за квит", "ми квити", "розквитаємося", "поквитаємося", де слово квит - давнє розмовне скорочення від "квитанція".

 10. Контора - на сьогодні це адміністративно-канцелярський відділ підприємства чи установи або окрема установа з господарськими, фінансовими та іншими функціями. У російську мову слово перейшло або через німецьку мову (німецьке Kontor нагадує сучасну форму слова), або через голландську мову (kantoor нагадує форму, у якій слово це вживалося спочатку, - кантора). 

 9. Перш ніж у купців з'явилися сейфи, вони складали гроші та цінні папери в конторки - крамничні каси. I донині збереглося в нас слово "конторка" зі схожим на первісне значенням: це високий письмовий стіл з похилою поверхнею і шухлядами, за яким працюють стоячи.

Назва утворилася від французького слова comptoir - контуар, пов'язаного з compter - "рахувати", яке, у свою чергу, виходить із латинського computăre - "обмірковувати; розраховувати". З конторки-каси назва перейшла на приміщення для розрахункової роботи, яке звуть контора.

 

8. Ще до нашої ери, коли римські легіони почали завоювання земель, заселених германськими племенами, слідом за легіонерами йшли шинкарі, торгівці спиртними напоями. Вони по-латині звалися каупо. Якщо вважати на те, що в германців тоді ще не було своєї держави, не було і приватної власності на землю (вони її

обробляли спільно), то легко уявити, якими здирцями були ці перші каупо-завойовники і як вони грабували "варварів" (так називали в давньому Римі "дикі" північні племена). Від цього каупо і народилося в германських мовах слово на позначення понять "купити", "купець". Один з дослідників наводить ще готське слово каупон - "займатися торгівлею".

7.  Здивує вас, мабуть, той факт, що і слово купити теж запозичене, щоправда, дуже давно: слова, утворені від цього кореня, живуть у східнослов'янських мовах більше тисячі років: ще в договорі з Візантією, датованому 911 роком, купці Київської Русі писали про куплю і про купляющих.

З'явилося це слово в східних слов'ян ще до утворення держави (Київської Русі) завдяки торгівлі з сусідами. Від германців, які приїздили з товарами на наші землі, місцеві жителі почули слово кауп - "купити". Де ж воно взялося у германців? Виявляється, що слово це в них теж запозичене.

6. У слова базар зберігається старе його значення - торгівля продуктами харчування або предметами широкого вжитку, яка відбувається в певні дні тижня на площі або а спеціально збудованому приміщенні. З'явилося в цього слова й порівняно нове значення - організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них (книжковий базар, шкільний базар).

5. До давніх запозичень належить і слово базар. В іранській мові воно означає "критий ринок"; від персів його запозичили татари, а з татарської мови воно перейшло в давньоруську, де прижилося, дожило до наших часів і вживається як в російській, так і в українській мовах з тим самим значенням. В українській мові, зокрема, воно має велику "родину": тут і базарище - місце, де відбувається торг, і базарувальник - учасник торгу, і базарування, базарувати - дія, і навіть таке, тепер уже застаріле, слово, як базаринка, басаринка - "хабар", "подарунок".