Кажуть у народі: "В'ється біля дівчини, як хміль біля тичини", "Хмеликом хлопчина в'ється, а в дівчини серденько б'ється".
 Дивна, своєрідна це рослина. Її стебла ростуть чи скоріш в'ються вгору до 10 метрів! Багаторічна, але й однорічна буває. У дикому вигляді росте майже повсюдно - у лісистих місцевостях, переважно в чагарниках, вільшаниках, по берегах річок - скрізь, де є волога. Рослина має здатність обплутувати все, що на своєму шляху зустрічає, а надто ж дерева й кущі. 
    

      Здавна наш народ з терену готував усілякі смачні та корисні страви:

кисіль із терену

тушкований  терен  із цибулею 

пиріг із  ягодами терну

мармелад із ягід терену

варення  або джем 

соус для м'ясних страв

домашні оливки 

начинка для пирогів та вареників



та ще багато-багато інших страв. Терен смакує особливо зараз, після перших приморозків. Їжте на здоров'я!

 

     

 Мої вітання Акименко Лєрі за III місце в олімпіаді з української мови та літератури!

  
Бажаю подальших творчих успіхів!                                           Молодець!

             Образ цієї рослини часто зустрічаємо і в новелах Григора Тютюнника:

"Душно й солодко пахне в низовому бабиному садку тернів цвіт. гудуть у ньому бджоли з теплого, підсонячного боку та оси, що налітають сюди з лісу попастися" ( "Вуточка");
" ... І от знову прийшла весна, і знову зацвів терен у Вуточиному садку, принаджуючи своїми пахощами ос та бджіл на молоду квітку" ( звідти ж );
"Туман пах бузковим цвітом... а над кручею з червоної  глини цвіли терни" ("Климко").

По-різному дивиться на нас терен. І думки, почуття, настрої  не однакові у нас викликає. То він є символом суму, стражданням, а то елегійний настрій створює 

(елегія - це журлива пісня).

       До щему, до сліз тривожать, розчулюють серце проникливі поетичні рядки нашого класика-земляка Павла Арсеновича Грабовського. Життєвий і творчий шлях його, ой же, який тернистий! Але, на жаль, не винятковий для українського письменника.

 
 Та ж, що коханням братернім
Шлях мій устелений терном,
Легко могла б озарити, - 
Більше немає її...
Маренням стались химерним,
Попелом встигли потліти
      Думи мої.                                             

                                                                                 
Надія Костянтинівна Сигида ( про неї йдеться у вірші) 

Охтирка часів Павла Грабовського.

 

    

    З рослиною терен пов'язані й такі відомі поняття, як "терновий вінець" і "шлях, устелений терном". 

У Лесі Українки є чудовий, повий глибокого смислу вірш "Завжди терновий вінець":
Завжди терновий вінець
            буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
       на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Так  одвіку  було
             й так воно буде довіку,
                         поки житимуть люди
                                     і поки ростимуть терни.
                         Але стане вінцем
                                     лиш тоді плетениця тернова,
                         коли вільна душею людина
                                     по волі квітчається терном,
                         тямлячи вищу красу...
                              ніж та, що кричить на майданах:
                         "Гей, хто до мене? Ходіть,
                                     я кожному в руки даюся".

 

  У біблійній притчі про вибір царя серед дерев розповідається ось що. Ані олива, ані фіга, ані виноград не захотіли стати царем, щоб не втратити своє первісне призначення та достойності.
 "Тоді всі дерева сказали тернині:
- Іди ти та й над нами царюй!
 А тернина сказала деревам:
- Якщо справді мене на царя над собою помазуєте, - підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як - ні - то ось вийде огонь із тернини та кедри ливанські поїсть!"
       (Книга суддів, 9, вірші 14, 15)