Є в Степана Васильченка невелике оповідання "Калина" :
"Ішли двоє дорогою, дивляться - щось червоніє в лузі.
Один каже:
"Це калина спіє".
А другий каже: 
"Коли ж вона тут виросла? Це, мабуть, щось інше."
   Підійшли ближче, придивилися, аж то дівчина така гуляла там: рум'яна та гарна - ну, зовсім, як калина.
З того часу, тільки де виросте дівчина хороша та рум'яна, то про неї кажуть: "Та дівчина, як калина"."

  Уславлена в художній свідомості калина своєю незрівнянною красою. Вона і червона, і ясна, жарка і красна. З вогнем співвідноситься. Недаремно ж і вся краса  дівоча , зваба і принадність з калиною порівнюються - це символ дівочості, цноти, незайманості, молодої вроди. 
"Ой ясна красна у лузі калина, а в ясній-красній Маруся...",
"Ой красна-рясна в лузі калина, а ще красніша дівка Уляночка..."

 Найчастіше  з калиною у цвіту порівнюють дівчину: "Дівчина, як у лузі калина". І взагалі калина як символ - це дівчина, молода жінка. 
   У відомій праці "Історичне значення південно-руської народної пісенної творчості" Микола

Костомаров пише, що калина - це "символ жіночості в найширшому розумінні". Усе духовне життя жінки - її дівочість, невинність, кохання, заміжжя, радість і горе, родинні почуття - усе знаходить своє відображення в піснях.

    Калина і дівчина - нерозлучні і невід'ємні, одна одну доповнюють, утворюючи щось ціле:
  Одна половина - червона калина,
   Друга половина - молода дівчина.

Калина. Зворушливе й урочисте це явище, коли калина цвіте! У народі кажуть: "Похолодніло, риба не ловиться, калина у цвіт убирається", "Калина погуляти збирається". І прислів'я є таке: "Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте". 
І порівняння: "Розцвіла, як калина", "Цвіте, як калина", "Пишна, як калина".
 Білий цвіт калини і соловейко полюбляє - цей маленький незрівнянний співун українських садів і дібров. За красу, напевне, незвичайну, виняткову вподобав він калину. Люди кажуть: "Заливається, як соловейко на калині".  Цей птах і гніздується також на калиновому кущі. 

 Образ соловейка на калині є в багатьох письменників. Серед них - і в Тараса Шевченка. Наприклад, у баладі "Тополя":
  Защебече соловейко
  В лузі на калині,
  Заспіває козаченько ,
  Ходя по долині...

  Дуже любив калину Тарас Григорович Шевченко.  У його "Кобзарі" слово "калина" вжито 385 разів, а всього у творах Тараса Шевченка  калина згадується 965 разів! Та й не дивно. Калина завжди нагадувала йому рідну Україну, бо майже все життя поет жив за її межами, страждав без України, сумував, карався за неї, проте ніколи не каявся за свою долю. Йому боліло серце за Україною, за рідною землею. І тільки по смерті Великий Кобзар повернувся в її лоно. 

 









Образ ніжної рослини, як символ рідного краю, власної домівки, зберігав у своєму серці  поет. Почитайте обов'язково ці маленькі книжечки і відчуєте велику любов і ніжність до природи рідного краю, до всього, що зветься так просто - Україна.

 

 

     Калина - це символ рідної землі, отчого краю, батькової хати. У розлуці з цими неоціненними вартостями ми тужимо, згадуємо калину, і вона співпереживає разом з нами.

 Козак у похід готується, і думи важкі обступили його:
    Ой зацвіла калинонька у темному лузі,
    Тепер моя головонька і серденько в тузі. 
    "Чи не жаль тобі, мій батеньку, як я піду в чужу стороночку
     Та погублю свою головочку? Жаль, жаль тобі буде!"
  Калина - це той символ, що і  память людську береже, нагадуючи про милі краї, символ безсмертя, невіддільний від життя. Козак, умираючи на чужині, просить:
            Казав собі насипати високу могилу,
            Казав собі посадити в головах калину:
            Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,
           Будуть мені приносити від родоньку вісти!
 

                               

            Сьогодні всі вітання нашій Даші.
                 З Днем народження тебе!

    Вітаннячко!             Рубінові плоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. До того ж насіння їх схоже на маленьке сердечко.

 У народі живуть легенди про сміливих дічат, які заводили в непрохідні хащі ворожі загони Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з крові цих самовідданих патріотів ніби й зросли калинові кущі. 

 У легенді "Дівочий ліс" , наприклад, це мужня дівчина Маринка. Завела вона турків-бусурманів у непрохідні нетрі, там вороги й згинули. Але султан-турок стяв Маринці голову, заструменіла гаряча кров. І де та крівця на камінь упала - калиною стала. 


Існує  ще й така пісенна легенда про походження калини. Утік козак зі своєю милою, та ніде не міг звінчатися, і обернувся він тереном у полі, а дівчина - калиною:


    Вийшла синова мати того терну рвати,
     Дівчинина мати - калини ламати.
    "Се ж не терночок - се ж мій синочок!" -
    "Се ж не калина - се ж моя дитина!"                                                  

Вітання зі святом усім учителям України! 

Нехай житом-пшеницею стелиться ваша педагогічна нива!     І щоб жнива були найдобірніші!   Вдячних вам учнів і батьків !

А це День Учителя в нашому класі і в школі

Бажаю щастя, добра, любові!