Із сивої давнини доходять до нас цікаві легенди та перекази, пов'язані з біографією рослини ЛЬОН та історією льняного прядива і ткацтва.
  З дитячих літ нам відома легенда про подорож  Ясона на кораблі "Арго" в Колхіду за золотим руно. Деякі сучасні дослідники вважають, що в основу цієї легенди покладено реальні факти з історії розвитку льняного ткацтва.

У Геродота, Страбона, Плінія Старшого зустрічаємо свідчення, що Древня Греція не славилась надто аж високоврожайним льоном - волокно з нього виходило низькосортне, а тканини - грубі.

Високосортний льон на той час вирощували в Колхіді, де виготовлялося широковідоме в Елладі й по всьому Сході славнозвісне "сардинське полотно".

Цікаво відзначити, що греки почали використовувати льняні тканини під вітрила. Пізніше під льняними вітрилами плавали по невідомих морях та океанах кораблі Колумба й Магеллана, інших відомих мореплавців.

Льняні полотна зберегли й донесли до нас геніальні творіння великих художників. Досить згадати, що знаменита "Льняна книга", відомий пам'ятник етрусків, написаний на льняній тканині ще в VII столітті до нашої ери...  

 

 

                                                   

 

   Дослідники льоноводства свідчать про такі промовисті випадки з історії льняного ткацтва.

У 1851 році на Лондонську Всесвітню виставку ремісники Бертолет і Бонте із Куртре (французьке місто) привезли ручну пряжу з номером 967. З тієї ж виставки повідомлялося, що Вандеркелен-Бріссон з Бельгії експонував льняну хустку, що важила лише 56 грамів. Виріб оцінено на грошову суму, 
яка відносно коштувала 725 грамів золота. Отже, виходить, що за кожний грам льняної тканини платили 13(!) грамів дорогоцінного металу!

  

Ученим вдалося з'ясувати, що така вишукана тканина в древній Елладі коштувала б у 30-35 разів дорожче золота. Треба згадати, що в давнину була відома тканина "повітря", зіткана з пряжі п'ятитисячного номера, квадратний метр якої важив лише 5 грамів. Уславлені були й такі види ткалин із льону, як "зіткане повітря", "вечірній туман", "біжуча вода" тощо. 
"Царський віссон" -  так називалася найкоштовніша і священна тканина, що виготовлялася в Єгипті принаймні за тисячу років до нашої ери.  А зразки льняного серпанку  для єгипетських саркофагів, виготовлені шість тисяч років тому, сягали дев'ятитисячного номера. Таку нитку вдалося розглянути тільки під мікроскопом...                            

       

                

А скільки цікавих сторінок містить історія льняного прядива та ткацтва, яке ще в сиву давнину досягло неперевершеної досконалості! Відомо, що славнозвісними майстрами льняного ткацтва були вже єгиптяни. Геродот (давньогрецький історик) згадує, що цар Амазис подарував Афіні Родосській великий сувій лляної тканини, кожна нитка якої складалася  з 360 тоненьких ниточок. Така тканина вже тоді цінувалася на вагу золота в буквальному розумінні слова. Секрети стародавніх майстрів льняного ткацтва й понині вважаються таємницею.

 Нам навіть важко уявити, якою ж була пряжа, що коштувала дорожче золота? Тут треба нагадати маленьким майстриням, що метричний номер пряжі - це кількість метрів нитки на один грам ваги. 
Усі тканини, що нас оточують у повсякденному житті, в основному зіткані з ниток, що мають номери від 2 (грубий брезент) до 400 (найтонший шовк). Якщо з 1 кг льняного волокна можна виготовити нитку довжиною в 10 км, то воно визначається 10-м номером. Досить згадати, що древні єгиптяни одержували волокно двохсотого номера!

      У чім же секрет виняткової міцності й довговічності льняних тканин? Пояснюється це тим, що волокно містить кремнезем, який не гниє. Але чому його накопичує саме льон - залишається загадкою. До наших днів дійшло чимало давніх рукописів, написаних на папері, що виготовлений із лляної сировини.
      Широко був розповсюджений льон у Древній Греції. Древнім грекам дуже подобались "білі, оздоблені пурпуром убори", оспівані Гомером. Він згадується у творах багатьох античних письменників. Ось що з цього приводу писав відомий російський учений-історик Микола Іванович Веселовський:

"Льон був широко відомий в Елладі. Під час Троянської війни розведення льону вже становило важливу складову багатого господарства. Гомер не вводить нас у жоден дім, де б усі жінки - цариці й рабині - не сиділи за прядками чи ткацьким верстатом. Єлена навіть у день весілля дочки не випускає з рук веретена.

Для Одіссея благородні супутники розіслали льняний килим. М'яка постіль, яку приготував Ахіллес Феніксу, складалася з овечих шкур, покритих ніжними льняними тканинами." 
   В інших джерелах згадується також, що коли Александрові Македонському в Індії підносили щедрі дари, то на першому місці лежали тонкі льняні тканини.

                   
                

З давніх-давен льон вважали священною рослиною не тільки землероби, а й кочівники. Синій вінець льону, говорили жерці древньої Ісіди, гармонує блакитному кольору неба, і вони не наряджалися ні в який інший одяг, окрім льняного. Льон в Єгипті був символом світла, чистоти й вірності.

 

"Одна з найчистіших рослин, - писав римлянин Апулей, - один з найкращих плодів землі, використовується не тільки для верхніх і спідніх нарядів благочестивих єгипетських жерців, а й для покриття священних предметів."
    З глибини віків доходять до нас вражаючі свідчення найрізноманітнішого використання льону. У давнину на Сході лляні тканини вважалися священними. "І надіне священик льняну свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє..." (Книга Левит, 6, вірш 3).

  У легкі льняні тканини загорнуті мумії, які виявлено в єгипетських саркофагах та інших захороненнях. Зовсім не зотлілі, збереглися вони до наших днів, витримавши вагу тисячоліть. Зберегли свою міцність і пругкість тоненькі лляні бинти, що ними обвита мумія Нефера, якій понад п'ять тисяч років.

Напевне, не кожний із нас знає, що батьківщина льону - гірські області Індії, що рослина ця має багату й цікаву біографію. Досить згадати, що льон - одна з перших рослин, до якої звернулася людина для задоволення своїх найнеобхідніших потреб. Історія розвитку  льоноводства - це історія розвитку людської цивілізації, матеріальної культури людства. Наприклад, є свідчення,
що первісні люди гідно поцінували смачне насіння, ласуючи яким, можна було вгамувати голод. А зі стебла вони навчились виготовляти довгі, м'які й міцні волокна. Історики твердять, що саме предки сучасних індусів першими скинули з себе звірині шкури й одягли лляне вбрання.
Вважають, що людина почала вирощувати льон понад десять тисяч років тому. Древні індуси
розводили цю рослину біля своїх поселень та осель. А сім тисяч років тому льон уже відомий в Ассірії і Вавілонії, звідки ця рослина розповсюдилась і в Єгипті, де посідала значне місце в землеробстві.