10. Павло Тичина був поетом-громадянином, він жив сподіваннями, радощами й болями свого народу, від імені якого говорив: "За всіх скажу, за всіх переболію; Стою - мов скеля непорушний (1922); Лиш правда є вічна, а то все трава (1947)". Поетичною формулою соціалістичної естетики стали слова Павла Тичини: "Труд переростає у красу" (1945).

 Хто зі світом збратає нас,                                                                                                                            Де з праці краса виростає,                                                                                                                          Де з'єдналися вільно народи,                                                                                                                    Як рідні брати,                                                                                                                                            Де для лиха і зла                                                                                                                                        Ані грунту, ні місця немає?  (В. Бровченко)