Улюблена квітка

   Конвалія була улюбленою квіткою багатьох видатних людей. 
  На одному з прижиттєвих портретів Миколи Коперника польський учений зображений з конвалією в руці.

 "Царем квітів я визнаю конвалію", - писав видатний російський композитор Петро Ілліч Чайковський. Оселившись у місті Клин, він висадив "лілею долин" біля дому в парку.

  Ці чарівні квіти й тепер ростуть серед квіткового розмаїття тут, біля Будинку- музею великого композитора. Чудову рослину П.І.Чайковський оспівав також у вірші "Конвалії". У листі до свого брата Модеста композитор писав про свої вірші: "Я працював над ними з таким же задоволенням, як і над музикою". На слова цього вірша композитор А.С.Аренський написав романс.
   У літературних творах конвалія символізує скороминущість, нетривкість оновлючої, тріумфуючої ходи весняного зелен-квіту, скороминущість людського щастя, юних літ, молодості. "Час конвалій одійшов... Виглядаю милу знов", - співається в одній із пісень.

   У вірші "Весняна ніч" Богдана-Ігоря Антонича є отакий образ:
       Настурцій ніч і ніч конвалій.
         Пливе музика радісна.

  Прозорі, розчулені поетичні рядки Василя Чумака:                         Цокнулись вінця конвалій.
                               Шепче берізка їм:
                               - Знов мені ті солов'ї
                               спать не давали;   
                               "Плачте, конвалії, плачте": -
                                 Сонце вмирає на башті.

А це з вірша Івана Драча "Врубелівський етюд":     
   Війнуло смутком зранених конвалій
   З очей ним ненароджених купав...   


Ось така вона, ця мила і ніжна, білосніжна квіточка - конвалія .