Школа на Дачному (блог учителя Ольги Яркової)

воскресенье, 27 ноября 2016 г.

                      41. Топтати ряст
 З'явився ряст - прийшла весна, а з'являвся він відразу, коли сходив сніг. Квіточки його рожево-бузкові, як вечірнє небо. У наших предків був звичай - топтати ряст. Перезимувати - означало ще один рік пережити.


          
- Не уявляю, як можна таку красу топтати?!


                                 

   Тому вислів "топтати ряст" означає жити, ходити по землі, тобто діждатись того дня, коли можна топтати ряст.
    У романі "Вершники" Юрія Яновського є прекрасна новела "Дитинство", у якій автор наводить приклад цього фразеологізму.        Коли навесні з'являвся ряст, то "прадід Данило наказував зірвати його швиденько й топтати, приказуючи: "топчу, топчу ряст, дай, Боже, потоптати й того року діждати!" , а хто не встигне - тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати, і ряст у Данилка був дивним трой-зіллям, і казав Данилко за всіма, коли хтось трудний одужував, - "о, вже виліз на ряст!""...
                  
 


Комментариев нет:

Отправить комментарий