9. Із давніх-давен слово місяць служило назвою небесного світила й відрізка часу, який визначався чотирма фазами цього небесного світила. Це спільноіндоєвропейське слово (його родичі є в багатьох мовах цієї сімї). Висловлювалося припущення, що у слова місяць той же корінь, щой у дієслова міряти, тобто виходить, що колись і місяць - "світило" і місяць - "30 днів" однаково сприймалися, а значить і називалися, - "вимірювачами" часу (правда, не всі етимологи поділяють цю точку зору). 

 8. Від слова субота утворене таке знаменне в житті нашої країни слово, як суботник. Ви пам'ятаєте обставини його виникнення: комуністи Московсько-Казанської залізниці 7 травня 1919 р. постановили ввести комуністичну суботу до повної перемоги над Колчаком. 10 травня 1919 р. був перший комуністичний суботник, а 12 травня

1919 р. у газеті "Правда" з'явилося вперше слово суботник, яке з того часу стало назвою добровільної безкоштовної роботи колективу для виконання певного суспільно корисного трудового завдання. Такі роботи проводилися спочатку в суботу, а коли їх стали проводити і в недільні, виникло по аналогії зі словом суботник ще одне нове слово - недільник. 

 

7. У цю струнку систему назв робочих днів тижня не вкладається субота. Слово це прийшло до нас дуже давно - воно було успадковане від старослов'янської мови. У старослов'янську мову потрапило з грецької, де слово самбатон передає давньоєврейське шаббат (sabbath) - "вільний день". Удруге це слово було запозичене значно пізніше у формі шабаш із значенням "досить", "баста". Запозичалося воно з польської мови (szabas), де з'явилося з єврейського чи єврейсько-німецького шаббес (schabbes) - "субота".

Значення слова шабаш розвивалося так: спочатку субота - "неробочий день", потім - "кінець роботи (незалежно від суботи)", далі - "відпочинок" (звідси шабашити - "кінчати роботу" і шабашник  - "людина, яка в гарячу пору залишає роботу заради легкого заробітку").

 6. Тепер пригадаємо назви днів тижня. Як їх називають різні народи? У мовах європейських народів дні тижня мають звичайно імена, пов'язані з давніми богами, місцевими або римськими: так, англійська фрайді - "п'ятниця" - це день, який посвячувався давньогерманській богині Фреї; німецький доннерстаг - "четвер" - названий так на честь бога грому Доннера; французька вандрді - "п'ятниця" названа на честь римської богині краси Венери.

  У нас немає жодної такої назви (у російській мові є - це воскресенье, назване на честь легендарного воскресіння Ісуса Христа). Що ж покладено в основу нашого найменування? Звичайнісінька річ - "порядкові номери" днів: понеділок - перший день "по неділі", вівторок - корінь втор - "другий", середа - "середина тижня", четвер - "четвертак" - четвертий день, п'ятниця - "п'ята".

5.     Слово день належить до тих найдавніших слів, відлуння яких чуємо в усіх споріднених мовах, починаючи від латинського діес і далі  - італійського джорно (giorno), французького жур (juor), литовського діерна (diena) – і закінчуючи слов’янськими: болгарським денятъ, сербохорватським в словенським дан, чеським ден, польським джень.

4.     Слово літо звузило своє значення аж у чотири рази. Спочатку воно означало цілий рік, а тепер лише чверть його. Залишки старого значення можна знайти в словах літопис (запис за роками)

і його похідного, літочислення (система визначення часу за роками від умовно обраного історичного моменту).

 

3.    Як правильно: поставте дату чи поставте число? Яка сьогодні дата чи яке сьогодні число? Число - це "день місяця в порядковому ряді інших днів". Можна сказати: у перших числах березня, із десятого числа відпустка, яке в нас сьогодні число?

Дата - це точний календарний час певної події, куди входять число, місяць і рік (дата народження, знаменна дата, поставити дату та ін.). Слово це було запозичене книжним шляхом із латинської мови , де датум - "дане". Пустили його і обіг італійські рахівники, які спочатку позначали ним строк сплати боргу, потім будь-який борг, а ще пізніше - це просто помітка про час, коли відбувалася певна подія.