Школа на Дачному (блог учителя Ольги Яркової)
Чому старі люди так говорять:
"Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі"?
Нарешті прийшов час, коли три найбільші свята зимового циклу - Різдво, Новий рік та Водохреща з цікавими дійствами, різноманітними обрядами й веселими розвагами - закінчили свій лік. Своєрідним перехідним днем між розвагами та будніми клопотами, очевидно, було невелике святце Іоана Хрестителя (Предтечі), або посвятки, що припадали на другий день по Водохрещах, себто 20 січня.
За різдвяно-новорічні празники вже зібралося чимало нагальної роботи. Тому й казали: "Після Івана Предтечі хто не робить, того б'ють у плечі" чи
"Прийшов Предтеча та й забрав свята на плечі".
Чому старі люди так кажуть:
"Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі"?
З церковних відправ найбільше запам'ятовуються ті, що правляться 19 січня - на Водохреща.
Потім, після церкви, уся процесія йде до річки. Там уже заздалегідь вирубана ополонка у вигляді хреста. Довкола ополонки стоять люди, чекаючи на продовження відправи.
Після молитви священик, нахилившись, тричі вмочує у воду срібного хреста, а дяк прихиляє свічки. Вважалося, що як тільки священик опускав хреста у воду, то вся біснувата й нечиста сила вистрибувала геть. Після цього вода ставала вельми цілющою.
Набравши свячениці, люди тут же смакували нею, а матері дітям змащували водою очі - "щоб добре бачили", вуха - "аби добре чули тільки гарні слова" та лоба - "щоб мудрою була голова". А вже вдома обтирали ще й тіло, щоб здоровим було, як вода...
Старші жінки й чоловіки та молодь скакали у воду, занурюючись з головою, й тут же вилазили на берег.
Усі вважають і зараз, що той, хто скупається на Водохреща, протягом року не хворітиме.
Найміцнішими завжди вважалися йорданські морози. Невдовзі вони почнуть слабнути, тому й казали:"Тріщи не тріщи,а вже минули Водохрещі".
Зі святом Водохреща пов'язана історія хвороби Лесі Українки. Усе своє життя ця жінка боролася з туберкульозом кісток, застудивши ноги в холодній воді...
На уроці української літератури в 5-б класі.
Діти завжди готуються, розповідають цікаві факти, допомагають учителю. Дякую вам, діти.
Чому старі люди так говорять:
"Тікай, кутя, із покутя"?
Завершальним етапом різдвяно-новорічних свят є Голодна кутя, голодний Святвечір, що припадає на 18 січня. У цей день готували лише пісні страви, але в меншій кількості.
Увечері в церквах робили відправу і святили "вечірню воду", яка вважалася значно кориснішою "від усякого лиха", ніж навіть "йорданська".
Як і годилося, вечірню трапезу починали й завершували кутею. Господар мав закликати на вечерю мороз такими словами: "Морозе, морозе, іди до нас кутю їсти! " Особливо захоплюючим це дійство було для дітей. Вони припадали до вікон і на всі голоси запрошували мороз на вечерю.
Після цього починався інший обряд - "проганяння куті". Люди брали горщики, у яких варилася кутя, і , проказавши обрядові слова, розбивали їх об ворота:
Тікай, кутя, із покутя,
А ти, узвар, іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
А Дідух - на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
"Проганяння куті" означало, що празникуванню прийшов кінець і зимовому перепочинку також.
3. Тепер збагачуймо лексичний запас з теми "Людина" . Зверніть увагу на наголос у словах!
Брова, волосся, вухо, горло, груди (тільки множ.), грудна клітка, губа, живіт, зап'ястя, зуб, кисть, кишка, коліно, лікоть, лоб, локон, лопатка, ніготь, ніздря, ніс, палець, передпліччя, плече, пуп, рот, серце, спина, ступня, талія, щока, язик;
вія (ресница), ясна (тільки множ.) (дёсны),
вилиця (скула), зачіска (причёска), звивина (извилина),
зіниця (зрачок), кучері (кудри), ластовиння (веснушки), маківка (макушка), око (глаз), пасмо (прядь), підборіддя (подбородок), піднебіння (нёбо), повіка (веко), потилиця (затылок), скроня (висок), чубок, чубчик, гривка (чёлка), щелепа (челюсть).
Продовження за кілька днів
Сьогодні потрапила на очі книга О. Авраменка "Українська за 20 уроків". Знайшла багато чого цікавого й для себе, хоч вона розрахована на тих, хто хоче швидше опанувати українську мову, а також правильно говорити, уникаючи суржику.
Учені підрахували, що пересічна людина протягом доби використовує приблизно 1,5 тисячі слів. Немало! А для цього треба постійно поповнювати свій лексичний запас. Та це ще не все! Треба правильно наголошувати слова, особливо ті, що співзвучні з російськими відповідниками.
Отже, почну з теми "Людина".
1. Зверніть увагу на лексику, яку використовує В.Підмогильний у романі "Місто" для опису зовнішності Рити, знайомої Степана.
"Вона складена була з двох тонів, без жодних переходів між ними - чорного: волосся, очі, сукня й лаковані черевики і смуглого: обличчя, тіло рук і плеча та панчохи, і це просте поєднання надавало її постаті гордого чару; жодних кучерів чи гребінців у рівній зачісці, жодних прикрас чи гаптування в рівній сукні, що від стану трохи ширшала й немов підрізана була внизу, як і пасмо над чолом. Усе чорне
мінилося на ній від жвавих очей, а смугле застигло, життя було в убранні, а в тілі - сон..."
2. Зверніть увагу на слова з буквою ч. Зауважте, що звук [ч] потрібно вимовляти твердо: чистий, чорний, щастя, ніч, піч, круча, початок, Харківщина, Почаїв, Черкаси. Звук [ч] м'яким не буває. В українській мові він вимовляється пом'якшено, коли після нього стоїть: 1) і - очі, чіткий, щітка; 2) я [а] - обличчя, узбіччя, ломаччя; 3) ю [у] - ніччю, піччю, зустріччю.
[н' і ч` : у], [ш ч` і т к а], [о б л и ч` : а].
До уваги читачів!
Наголошені голосні я буду писати червоним!
Наступний після Іоана Хрестителя день (21 січня) у народі називали Пів-Івана, або Різдвяним днем. Остання накличка пов'язана з тим, що Пів-Івана святкують у такий же день тижня, що і Різдво. 
Наступний після Іоана Хрестителя день (21 січня) у народі називали Пів-Івана, або Різдвяним днем. Остання накличка пов'язана з тим, що Пів-Івана святкують у такий же день тижня, що і Різдво. 
