17. У своїх подорожах Геракл пройшов усю Європу та Лівію і в кінці шляху поставив стовпи на згадку про свої мандри. Це так звані Геркулесові стовпи (стовпи Геракла). Під цією назвою з давніх пір відомі дві скелі на протилежних берегах Гібралтарської протоки (у наш час їх називають Гібралтар і Секута).                            У переносному значенні вислів дійти до Геркулесових стовпів означає "дійти до крайніх меж".  

16. У щойно переказаному міфі Антей зовсім інший, ніж уявлялося, правда? Адже в сучасній мові Антей - це син землі, сильний своїми зв'язками з рідною землею, з народом, з батьківщиною. Усе це вже, як бачимо, пізніші нашарування значення; первісне ж було дещо іншим.                                                    В той день, на диво всім,                                                                                                                            Вишневим квітом зацвіли антени,                                                                                                              Зачувши голос юного Антея -                                                                                                                    Земного сина - в космосі!   (Б. Олійник) 

15. Коли Геракл ішов шукати сади Гесперид, він проходив через Лівію (Африка), де в той час жив велетень Антей 
син бога морів Посейдона та богині землі Геї. Антей був войовничим і жорстоким: усіх, із ким він зустрічався, змушував битися з ним, усіх перемагав і вбивав.

Примусив він битися з ним і Геракла. Кілька разів Гераклові вдавалося повалити Антея на землю, але він уставав із землі після цього не ослабленим, а, навпаки, ще сильнішим. Так Геракл здогадався, що це Антеєва мати Гея дає йому сили, коли він доторкається до землі. Тоді Геракл підняв Антея в повітря і так тримав його на витягнутих руках, поки велетень утратив усю свою силу, а тоді задушив його. 

14. Міфічний Атлас дав ім'я Атлаським горам (за міфом, Персей показав Атласу голову Медузи горгони - і той скам'янів; так утворились гори), Атлантичному океану, атласові - збірнику карт, на яких звичайно зображувався Атлас, а також скульптурам, що підтримують перекриття, - атлантам.                   

                                     Це був одинадцятий подвиг Геракла. У переносному значенні яблука Гесперид - коштовний здобуток: "У нашу епоху люди дійсно завойовують у долі казкові яблука Геаперид. Ці золоті яблука готові впасти до художника - варто лише простягнути до них руку" (І. Кочерга). 

13. Не хотілося Атласові знову тримати небо, задумав він обманути Геракла, сказавши, що сам він віднесе яблука й повернеться. Та Геракл зрозумів його задум і відповів так: "Я згоден, тільки я хотів би зробити собі подушку на плече, щоб зручніше було тримати небо. Потримай-но хвилинку". Атлас став на місце Геракла, а той узяв яблука й пішов своєю дорогою. За іншим міфом, яблука добував сам Геракл, убивши при цьому дракона, який охороняв сад. 

12. Цар Еврісфей, якому служив Геракл, наказав йому принести три золотих яблука з садів ГесперИд - дочок бога вечірньої зорі Геспера, які жили далеко на заході, на самому кінці землі й стерегли яблука. Навіщо цареві були потрібні саме ці яблука? Бо, виявляється, вони повертали людині, яка їх покуштувала, молодість і силу.                                                                                  

На краю землі, на березі Океану, стояв титан АтлАс, тримаючи на своїх плечаї небо. Це була йому кара від Зевса за участь у боротьбі титанів проти богів. Геракл попросив Атласа дістати йому яблука, той погодився, сказавши: "Тільки ти, поки я ходитиму, потримай замість мене небесне склепіння".

Це був величезний тягар, але Геракл утримав його. А титан пішов у сад, який охороняв стоголовий дракон, зірвав три яблука й приніс Гераклові.

11. Крилатим стало ім'я ще одного чудовиська, що його переміг Геракл. У греків воно звалося КЕрбер; ми ж його знаємо в іншій формі, у пізньолатинському озвученні - ЦЕрбер. Це, за міфом, лютий триголовий пес, який охороняв вихід з Аїда (підземного царства мертвих). Щоб умилостивити лютого Цербера, греки  коло померлого клали медового коржа для пса. Дужий Геракл схопив Цербера, хоч у нього замість хвоста була змія, яка жалила Геракла, зв'язав його і приніс Еврісфею. Потім Цербер був повернутий у царство Аїда. 

                                                                          У переносному значенні цербер - злий, невмолимий вартовий: "- Вельмишановний цербере, спинив його [лакея] Григорій, - біжи на гору й скажи своєму панові, що завітав до нього Григорій Савич Сковорода" (В. Шевчук).