4.  Існувала й значна кількість імен, не закріплених за певною суспільною групою. Таким споконвіку було ім’я Іван: царське (грізний цар Іван Васильович), дворянське (Іван Тургенєв, Іван Гончаров, Іван Бунін), селянське, казкове та ін. Пояснюють це так. Саме по собі це ім’я легко вимовляється і приємно звучить (на те що якийсь Пафнутій або Мардарій).

У  церковному календарі, за яким тоді давалися імена, воно згадується 62 рази, зокрема Іванами звали кількох, досить популярних і «заслужених», святих (Предтеча, Воїн, Богослов, Златоуст).

3.      Імена, як і прізвища, - це своєрідні соціальні знаки; колись вони були знаками приналежності до певної суспільної групи. У дореволюційній Росії цей «вододіл» був досить виразним. Так, чітко виділялися «селянські» імена (Гаврило, Гапка, Пріська, Кирило – українські; Агап, Ємельян, Марфа, Матвій - російські); «купецькі» імена (Сава, Фома, Гордій); «дворянські» (Ольга, Єлизавета, Олександр, Петро)…

 

 2.   Імена, порівняно з іншими словами, мають одну особливість: вони самі по собі ніяких відомостей про їх носіїв не дають. Дуже точно і влучно сказав про це Карл Маркс: «Я абсолютно нічого не знаю про дану людину, коли знаю тільки, що її звуть Яковом». Хоча про Якова ще можна сказати хоча б те, що він чоловік, а не жінка. А коли це Саша, Шура, Женя, - ми й цього сказати не можемо, бо носіями таких імен можуть бути і чоловіки (Олександр, Євген), і жінки (Олександра, Євгенія).

ТЕМА «ІМ’Я, ПРІЗВИЩЕ ЛЮДИНИ»

1.    За Іваном Сірком – Котляревський Іван,                                                                        

 Із Тарасів – Шевченко та Бульба із Січі,                                                                       

Був Руданський Степан і радянський Степан,                                                      

Ну, а Вишня приходив не раз і не двічі.                                                                        

Микола Сом

Є безліч різних – наукових і антинаукових, релігійних і антирелігійних, жартівливих і серйозних – визначень слова людина. Серед них є й таке: людина – це творець імен. І насправді, ще не було відкрито на землі жодного найвіддаленішого від цивілізації племені, яке б не знало імен, не мало назв і для людей, і для тварин, і для своєї місцевості. І в той же час ми, як правило, дуже мало знаємо про вживані на Україні імена, ще менше – про імена інших народів.

22. Був ще й місяць студень - "холодний". Так називали в минулому останній місяць року в Східній Україні. У тих, хто дотримувався цього календаря, не було вересня.

І назви місяців, починаючи із жовтня, пересувалися. Як бачите, у грудні можуть іти дощі, а у квітні - сніг, проте поетичні, а разом з тим і точні назви дванадцяти місяців продовжують розмірено йти один за одним - у вічність... 

21. ГРУДЕНЬ - місяць, коли земля змерзається в груддя.  

20. ЛИСТОПАД не потребує пояснення, бо в самому слові чути шелест листя, що падає на землю. Раніше він звався і падолист. Що ж, слово складається з двох коренів, і зміна їх місця нічого не міняє в їх змісті.