2.3. - Мені здається, що не можна казати "робоча їдальня", - несміливо піднялася одна дівчинка. - Я б сказала робітнича їдальня. Але чому, сама не знаю.

  - Інтуїція генія, - досить голосно зауважив хлопець біля вікна. Учні пирснули. Учителька докірливо похитала головою.                 - Мені теж здається, що правильніше буде робітнича їдальня, але пояснити, чому так, не можу, - сказав хтось серйозно.               - Усе це слушно, - мовила Софія Іванівна, - та хотілося б, шоб ви самі додумалися, коли ми кажемо робочий, а коли - робітничий. Ось я прочитаю ще кілька уривків. Може, це допоможе вам помітити закономірність... 

    

2.2. "Мені дуже сподобалися цехи заводу. Я не уявляв собі, що в них така висока стеля, що такі великі машини. У цехах дуже чисто, на підвіконнях і вздовж проходу - вазони. Наж кожним робочим місцем - великі лампи; у спеціальних ящиках акуратно складений  робочий інструмент".

" В окремій кімнаті - шафи для робочого одягу. У добре обладнаних кабінах після робочого дня кожний може прийняти душ".

"Ще мені сподобалася робоча їдальня. Там затишно, на стінах картини".

- Скажіть, будь ласка, - звернулася до учнів Софія Іванівна, - які сполучення іменників із прикметниками робочий ви помітили в цих уривках?                                                                                          - Робоче місце, робочий день.                                                             - Робочий інструмент, робоча їдальня.                                             - Робочий одяг.                                                                                     - А як ви вважаєте: чи всі ці словосполучення правильні? - запитала вчителька... 

  

2. Маленькі оповідання. Робітнича слава.

2.1. Минулого тижня шефи запросили школярів до себе в гості. На завод поїхали після уроків, разом з учителькою. Підприємство дуже подобалося, вражень було багато, і вчителька дала завдання написати вдома твір. Сьогодні його розбирали на уроці. 

    Софія Іванівна сказала, що роботу виконали добре, є дуже цікаві твори. Але є й помилки. Найпоширеніша полягає в тому, що дехто не розуміє, коли треба вживати слово робочий, а коли - робітничий.                                                                                          

Спробуймо розібратися в цьому питанні. Я читатиму вам уривки з деяких робіт, а ви кажіть, де неточно або неправильно вжите слово. Спробуйте розібратися, як треба і чому...

1.5. - Цілком правильно, батьківський може бути прикметником не тільки від слова батьки, а й від слова батько. Та це буває тоді, коли йдеться про дії, обов'язки, почуття щодо дітей, властиві чоловікам. Наприклад, батьківська любов, батьківські почуття.         Останнє значення слова батьківський вживається і переносно - воно означає "доброзичливий", "відданий", "дбайливий", коли йдеться про уважне ставлення якоїсь людини до них (звичайно молодших). Такий епітет, наприклад, уживає Олесь Гончар у романі "Прапороносці", змальовуючи замполіта майора Воронцова в його ставленні до бійців.

                                                       Сподіваємось, поки ми обговорювали ці питання, наші гуртківці дійшли згоди.  

1.4. Оскільки хата стала власністю їхнього батька, то це віднині батькова хата. Отже, коли йдеться про буквальне значення, про належність комусь житла, то кажемо батькова хата або хата батьків.                                                                  - Але є ж у мові словосполучення батьківський дім, батьківська хата. Що ж вони означають?                                           - Ці слова вжито в переносному значенні - "рідна оселя", "рідне вогнище".                                                                                

 - Добре. А припустимо, тяжко захворів чийсь батько. Про це звичайно кажуть батькове горе. Але є ж і вислів батьківське горе. Наприклад, у вірші Володимира Сосюри: 

          Але нема до мене діла                                                                                                                                  байдужим зорям угорі.                                                                                                                               ...Пливуть над скорбним сном Славути, 

над горем батьківським моїм.

Їм гуркоту гармат не чути,                                                                                                                          і наших сліз не видно їм.

 

1.3. Справді, батькова чи батьківська шапка? Безперечно, батькова. Чому? Бо шапка належить батькові, це його власність, і слово батькова - присвійний прикметник.      Що ж означає слово батьківський? Передусім це прикметник від слова батьки (батько й мати). Тому й кажуть батьківський комітет, батьківський обов'язок, батьківський дім.

    - Гаразд, - скажете ви, - отже, "хата батьків" - батьківська хата. А якщо, припустимо, у якомусь селі дід та баба вирішили одписати свою хату синові, тобто батькові їхніх онуків, то для останніх це буде "батькова" чи "батьківська" хата?..

1.2. Та тут загомоніли всі разом.                      - Звичайно, - гарячкував один. - Замість батькова будьонівка можна сказати будьонівка батька, але я категорично проти слова старенька. Як це так? Ідеться про історичну, можна сказати, реліквію, бойову форму ветерана громадянської війни. Можливо, вона навіть має на собі сліди білогвардійської кулі, а її називають "старенькою"...                           - Справа не в цьому, - перебив інший. - Я, наприклад, хотів би знати, як буде правильно: батькова чи батьківська будьонівка?        Облишмо запальних поетів, хай ще посперечаються, пошукають істину. Спробуймо самі подумати над цим питанням...

 

Дорогі друзі! Тепер ми помандруємо в Країну слова разом з її автором - Євгенією Чак. З її книжки ми дізнаємося, як розрізняти близькі за звучанням слова, звідки прийшли в нашу мову запозичені слова, і, звичайно, таким чином будемо поповнювати свій словниковий запас.

1. Маленькі оповідання. Батькова будьонівка (зараз це слово вже є застаріле, тобто історизм).

Літературний гурток  вирішив перекласти для шкільного хору пісню з кінофільму "Щит і меч". Кожний готував свій варіант, щоб потім вибрати найкращий. Почали обговорювати. Початок ніби вдалий. Та ось дійшли до слів

 Со старой отцовской буденовки,                                                                                                               Что где-то в шкафу мы нашли.                                                                                                                   

З другим рядком , щоправда, труднощів майже не було: просто поміняли місцями два слова. "Що десь ми у шафі знайшли" - сподобалося. Суперечки почалися на слові отцовской. Один пропонував перекласти його словом батьківська, другий - батькова, третій наполягав на своєму варіанті - будьонівка батька. 

 Хіба не можна так сказати? Послухайте, як гарно звучить:            З будьонівки батька старенької,                                                                                                                 Що десь ми у шафі знайшли.

 

11. Виділені слова, виражаючи  чітку, гостру класову позицію, служать засобом образної характеристики ворожих нам класів: "Там є геніальні слова: "А паразитів жде біда!" Усе вже в "Інтернаціоналі" було передбаччено" (М. Стельмах). 

 Рядок російського перекладу "это есть наш последний и решительниый бой" в українській мові передається "останній бій" (цих слів в українському перекладі немає). Їх використала Леся Українка в "Піснях про волю":

           Чи вже розбито каземати                                                                                                                             в царській твердині віковій?                                                                                                                     Загомоніли раз гармати -                                                                                                                           чи се вже йде останній бій?                                                                                                                          

А ось ці слова в поезії М. Рильського:                 Гей, сміло стань,                                                                                                Гей, прямо глянь                                                                                                  Ти ворогам у вічі!                                                                                                  На славний бій,                                                                                                  Останній бій,                                                                                                       Усіх Отчизна кличе!         

10. Як крилатий вислів широко побутує і перший рядок рефрену  (приспіву) "Інтернаціоналу":

      Чуєш: сурми заграли,                                                                                                                                   Час розплати настав -                                                                                                                                   В Інтеранаціоналі                                                                                                                                         Здобудеш людських прав!          

Його значення - образне узагальнення революційних змін, що надходять: "Який там він тоді був Михайло Федорович?!

Сільський хлопчак, якого покликала Радянська влада й сказала: учися, хлопче. Чуєш, сурми революції заграли? Таким, як ти, сурмити в сурми, таким, як ти, влада нова землю ввіряє: господарюй на ній, як серце велить... " (В. Большак). 

              Дав крилатий вислів і такий уривок "Інтернаціоналу": 

                 Лиш ми, робітники, ми, діти                                                                 Святої армії труда,                                                                                  Землею будем володіти,                                                                  А паразитів жде біда.

9. Міжнародний пролетарський гімн "Інтернаціонал" створений у 1871 р. Текст написав французький поет Ежен Потьє, учасник Паризької комуни, на музику поклав композитор П'єр Дегейтер. Переклад російською мовою здійснив А. Я. Коц (1902), українською - Микола Вороний (1917).                                             Популярність "Інтернаціоналу" така велика, що багато рядків з його тексту стали крилатими. Повстаньте, гнані і голодні! - його перший рядок. Ось його "крилате" вживання:

                           І кожен знак - на битву підійма,                                                                                                           Гука: "Повстаньте, гнані і голодні!"                                                                                                         І гнів: - "Як у вулкановій безодні..."                                                                                                           І посмішка - теплішої нема!       (П. Воронько)

    

8. У Росії й на Україні, починаючи з 80-х років XIX ст., була поширена революційна пісня на текст відомого революціонера Петра Лаврова, яка виконувалася на мотив французького революційного гімну й дістала назву "Робітнича марсельєза" (1875). Ви чули її перші рядки:

Отречемся от старого мира,                                                                                                                        Отряхнем его прах с наших ног.

Ось свідчення її популярності напередодні революції 1905 року:

Чого Марсельську пісню чути?                                                                                                                    Хіба день слави вже настав?                                                                                                                      Хіба розірвані всі пути?                                                                                                                              Хіба тиран вже з трону впав?  (Леся Українка) 

 

7. У царській Росії революційною піснею підпілля , засання, страйків і демонстрацій була "Марсельєза". Назва цієї пісні стала крилатою й означає революційний заклик:

             Гукнули бідні: ближні й дальні!                                                                                                                  Не телеграми привітальні,                                                                                                                          а кулю в лоба глитаям!                                                                                                                               Візьмім, візьмім на гострі леза!                                                                                                                Всім краям - Марсельєза!      (П. Тичина)

Слова і музику пісні написав за одну ніч - 25 квітня 1792 р. - капітан інженерних військ Руже де Ліль у Страбурзі. Це був спочатку похідний марш, написаний для Рейнської армії Франції, яка стояла в Страсбурзі. Цей марш, переписаний від руки, почали передавати з міста до міста, і через три місяці його приніс у Париж батальйон добровольців з Марселя. З новим іменем - "Марсельєза" - пісня облетіла всю Францію, стала гімном Французької революції, під її звуки революційна армія Франції громила своїх ворогів. Вона лунала на барикадах повстань паризького пролетаріату і в 1830 р., і в 1848 р., її співали бійці Паризької комуни. 

 Наполеон, проголосивши себе імператором, заборонив цю революційну пісню; нині вона - державний гімн Франції.