7. Вислів цей ("горе переможеним") у наші дні вживається переважно іронічно: "Він [дідок] скидав чувал за чувалом, поров їх і толочив картоплю. - Отак, отак! - гукав він. - Нехай на вашій бараболі наші гуси та свині попасуться. Нехай, нехай!                         - Ве віктіс, - тяжко зітхнув Серьожа. Латинською мовою це означає: горе переможеним" (Ю. Смолич).

6. Завойовникові Бренну належить ще один крилатий вислів, повязаний з мечем: горе переможеним (vae victis). Війська Бренна оточили й захопили Рим, проте їм не вдалося вдертися в Капітолій - римську фортецю на крутій горі. Облога Капітолію тривала довго, римляни вичерпали всі запаси, вони вже почали їсти кору з дерева і навіть шкіру своїх сандалій. У тилу в Бренна стало неспокійно - збиралися загони римлян, щоб вирушити на бій із загарбниками.

Тоді Бренн запропонував зняти облогу за викуп - тисячу фунтів золота. Римляни погодилися, почали відважувати золото, а галли при цьому весь час намагалися обдурити їх. Зчинилася колотнеча, та підійшов Бренн, зняв свій меч і мовчки поклав його на терези з гирями. Римляни остовпіли: "Що це означає?" Бренн відповів: "Це означає - горе переможеним!" 

5. Наше право на вістрі меча - гасло загарбників. До нього звертаються, коли хочуть затаврувати паліїв війни. Історія цього вислову така. У IV ст. до н. е. з-за Альп в Італію вдерлися войовничі племена галлів. Одне за одним падали італійські міста під натиском галлів - безстрашних воїнів, озброєних довгими списами й важкими мечами. Навіть смертельно поранені, галли продовжували битися з ворогом.

Коли війська галлів оточили місто Клузіум, яке було союзником Риму, римляни попросили ватажка галлів Бренна не палити міста й не вбивати його жителів. Бренн начебто погодився виконати це прохання, але тут же став вимагати від жителів міста віддати йому найбагатші землі. Коли обурені римляни запитали, яке право мають галли відбиратиземлі у їх законних власників, Бренн відповів: "Наше право міститься на вістрі меча. Сильним належить світ".

 

4. Старовинна зброя - меч - стала символом битви. І як символ є в крилатих словах, які живуть і в сучасній мові. Хто взяв меч від меча й загине - вислів цей походить з євангельського переказу про арешт Христа, під час якого один з його учнів витяг меч; "тоді сказав йому Ісус: "Поверни меч твій на його місце; бо всі, хто взяв меч, від меча й загинуть".                                                                       

Цей вислів поширений і в сучасній літературній мові як пересторога проти насильства й агресії:   

  Переможцям щедро-любо                                                                                                                           Пахнуть солодом тростини...                                                                                                                       Хто з мечем іде на Кубу,

 Від меча і сам загине!     (М. Сингаївський)

За давньоруськими літописами, цей вислів використав Олександр Невський під час битви з тевтонськими рицарями на Чудському озері.  

  

3. Вислів цей, як напис на обеліску Слави, вінчає життя багатьох полеглих у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр: "Усі ми знали, - продовжує Вигон, - Андрія Гайворона і нашу Дарину. Хто ж вони? Хлібороби і солдати. Вони стояли на смерть за нашу землю і за весь, можна сказати, народ" (М. Зарудний).

 

2. У багатьох славних битвах відстоювали нашу землю її вірні сини. Як величні дороговкази на цьому шляху, укритому тернами і лаврами, і як повчання потомкам звучать крилаті слова. Стояти на смерть - один із них. Цей вислів приписується славнозвісному полководцю, герою Вітчизняної війни 1812 року Михайлові Іларіоновичу  Кутузову. Під селом Тарутіно, де російська армія після відступу з Москви готувалася до рішучого контрнаступу. Кутузов сказав офіцерам, що були біля нього: "Тепер ні кроку назад. Стояти на смерть!"

  

Крилатий вислів "Хто взяв меч, від меча і загине" 

1. Слова староримського поета Квінта Горація Флакка (65-8 до н.е.), сказані ним в одній з од, стали формулою, що виражає найвищий вияв патріотизму: "Солодко й славно вмирати за батьківщину".

Ще раніше (у VII-VI до н.е.) старогрецький поет Тіртей писав: "Смерть для хороброго мужа прекрасна, коли він у битві падає в перших рядах вірних вітчизни синів".                           Цю ж думку повторив радянський поет Павло Тичина: 

Як солодко віддать життя

За свій народ, за щастя краю!

11. Безсмертні рядки залишив нам Павло Тичина:

 Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда, яка чума мене косила,

А Сила знову розцвіла.

Наш народ, про якого сказані ці слова, може пишатися своїм поетом. Своїм життям, працею, творчістю він заслужив право сказати про себе: "Я єсть народ!".

10. Павло Тичина був поетом-громадянином, він жив сподіваннями, радощами й болями свого народу, від імені якого говорив: "За всіх скажу, за всіх переболію; Стою - мов скеля непорушний (1922); Лиш правда є вічна, а то все трава (1947)". Поетичною формулою соціалістичної естетики стали слова Павла Тичини: "Труд переростає у красу" (1945).

 Хто зі світом збратає нас,                                                                                                                            Де з праці краса виростає,                                                                                                                          Де з'єдналися вільно народи,                                                                                                                    Як рідні брати,                                                                                                                                            Де для лиха і зла                                                                                                                                        Ані грунту, ні місця немає?  (В. Бровченко)

9. Поворотні етапи в житті нашого народу чітко зафіксувалися в карбованих рядках українського поета, які давно вже стали крилатими: Як упав же він з коня (1918); На майдані коло церкви революція іде (1918); Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (1933) - великі зміни в житті радянського народу у звязку з колективізацією сільського господарства; Та нехай собі, як знають, божеволіють, конають, - нам своє робить! (1934) - упевненість у своїй силі і правоті перед лицем небезпеки.

   

8. Збірка Павла Тичини "І рости, і діяти" (1949) - вислів і рости, і діяти, що часто використовується як заголовок статей, рубрик. Наприклад, у газеті "Молодь України" від 4 червня 1980 р. вміщено статтю під таким заголовком. Ось ще приклад: "Поет сказав: рости і діяти! Я ще ріс, отже, мав діяти!" (П. Загребельний).    

7. Збірка Павла Тичини "Перемагать і жить" (1944) - крилатий девіз, що виражає історичний оптимізм радянського народу, - перемагать і жить. 

          В історію поглянь: до боротьби готовність

            одсвічує тобі од всіх її свічад.

Готовність стать на битву за свою свободу

народам гнобленим й безправному рабу.

В безсмертя не увійдеш, як не знайдеш броду,

щоб перебрести через правди боротьбу.

6. Збірка Павла Тичини "Сталь і ніжність" (1939) - вислів сталь і ніжність: 

"Вони були стальними у вирі війни й ніжними на миру. Сталь і ніжність - саме ці слова здаються мені найбільше вдалими, щоб охарактеризувати життєвий шлях кожного з героїв цих нарисів" (П. Панч).
 

 

5. Збірка Павла Тичини "Чуття єдиної родини" (1938) - вислів чуття єдиної родини, який активно живе не лише в українській мові, а й у мовах народів колишнього СРСР: "Ми пишаємося тим, що саме в нашій поезії вперше пролунало оте крилате чуття єдиної родини, що стало мовби девізом усіх братніх літератур" (О. Гончар).

 Хай слово мовлено інакше —

та суть в нім наша зостається...

...Бо то не просто мова, звуки,

не словникові холодини —

в них чути труд, і піт, і муки,

чуття єдиної родини.

4. Збірка Павла Тичини "Партія веде" (1933) - вислів партія веде, широко використовуваний у мові публіцистики й художньої літератури:

Та нехай собі як знають, 

Божеволіють, конають, 

— Нам своє робить: 

Всіх панів до ’дної ями, 

Буржуїв за буржуями 

Будем, будем бить! 

Будем, будем бить! 

Адже це уже не дивно,

 Що ми твердо, супротивно, 

Владно устаєм.

 Ми йдемо походом гідним,

 — Всім пригнобленим і бідним

 Руку подаєм! Руку подаєм! 

Оживляєм гори, води,

 Вибудовуєм заводи,

 Ростемо ж ми, гей! —

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/t/tichina-pavlo/858-pavlo-tichina-partiya-vede Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

3. Збірка Павла Тичини "Вітер з України" (1924) - крилатий вислів вітер з України відображає пафос нового будівництва, соціалістичного життя:

 Нікого так я не люблю,

як вітра вітровіння.

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Він замахнеться раз —
рев! свист! кружіння!
і вже в гаю торішній лист —
як чортове насіння…

Або: упнеться в грузлую ріллю,
піддасть вагонам волі —
ух, як стремлять вони по рельсах,
аж нагинаються тополі!..