Тема та ж: волошки в літературі.
У Степана Васильченка - відомого українського письменника - є чудове психологічне оповідання "Волошки". Обов'язково прочитайте! Сині квіти тут уособлюють перші світлі почуття дівчинки Усті, які розбиваються через жорстоку реальність. Психологічно проникливо змальовує це письменник: "Сині волошки проти місяця ще більше сивіли, затуляючи мало не все вікно. Волохата тінь од них упала на стіл. Немов аж потемніло в хаті од них, покращало. А за ними видко через вікно місяць у далекому небі; до його боязко крадуться волохаті з білими крайками хмаринки, немов рибки на огонь плинуть... "
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjTuulrHWjcqEWxBwWtyS0k4JWCIsTMy0Pr7CSzwH33NiLPdCzO8tjp_UK0pcA0AfNR7kl6zTwoPd-p05AeJwCgdrI3gVgR2AvlvZ5aWneScuLrmFa8TwxrmQ90h6yEkLUXAYs_gBFeOeQ/s200/955908134.jpg)
Для Усті сині волошки поєднувалися з розквітом перших почуттів, і краса їх никне, як раптом ситуація прояснюється, і ці почуття, виявляється, ошукані, зраджені: "Глянула на вікно, де стояли волошки: з такою охотою перед заходом сонця по одній квіточці зривала вона ці синенькі волошки, вишукуючи найкращі, найповніші з них, - тепер стоять далекы, нікому не потрібні...
Вийняла з води й недбайливо жбурнула до порога."
І в оповіданні Степана Васильовича "На золотому лоні" також натрапляємо на опис синіх квітів:"А коло їх ніг трупом лежить жито, побите й потолочене; разом із синіми волошками щільно до землі своєї золоті голівки склало."
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjDcYsv4dgVMCRiAD_ko1nqSMvrRabTzQWFMpT1y8rTWmfxwvx2MXr_g8F4HgAXKwDsSnZd2lm-xqimBZPW5bFsy1C4DYurH2SgCRyEB8KCXwdZwU5gwEHVgQeKkEBQVggUwntyPFhD6ec/s200/ctyj1.jpg)
У Степана Васильченка - відомого українського письменника - є чудове психологічне оповідання "Волошки". Обов'язково прочитайте! Сині квіти тут уособлюють перші світлі почуття дівчинки Усті, які розбиваються через жорстоку реальність. Психологічно проникливо змальовує це письменник: "Сині волошки проти місяця ще більше сивіли, затуляючи мало не все вікно. Волохата тінь од них упала на стіл. Немов аж потемніло в хаті од них, покращало. А за ними видко через вікно місяць у далекому небі; до його боязко крадуться волохаті з білими крайками хмаринки, немов рибки на огонь плинуть... "
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjTuulrHWjcqEWxBwWtyS0k4JWCIsTMy0Pr7CSzwH33NiLPdCzO8tjp_UK0pcA0AfNR7kl6zTwoPd-p05AeJwCgdrI3gVgR2AvlvZ5aWneScuLrmFa8TwxrmQ90h6yEkLUXAYs_gBFeOeQ/s200/955908134.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgx71922OBd0telCIjbGPlduu_Hp2ajRq4sz6J-z81naPn2P4kjREkhV5keHonWXCwZaJAFGAjvThHQOX6ZBSAiCwsF3rLskYe6-W_brMx-L0D33NaVt4KLparjPp1pDhuawZnm3M4UXdE/s200/0_2db74_e67449ef_XL.jpg)
Вийняла з води й недбайливо жбурнула до порога."
І в оповіданні Степана Васильовича "На золотому лоні" також натрапляємо на опис синіх квітів:"А коло їх ніг трупом лежить жито, побите й потолочене; разом із синіми волошками щільно до землі своєї золоті голівки склало."
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjDcYsv4dgVMCRiAD_ko1nqSMvrRabTzQWFMpT1y8rTWmfxwvx2MXr_g8F4HgAXKwDsSnZd2lm-xqimBZPW5bFsy1C4DYurH2SgCRyEB8KCXwdZwU5gwEHVgQeKkEBQVggUwntyPFhD6ec/s200/ctyj1.jpg)
Комментариев нет:
Отправить комментарий