Усіх вітаю з Новим роком!                                              Всех поздравляю с Новым годом! 

 

9.5. - Є в цьому глузд?                                           - Немає.                                                             - Що ж це означає?                                           - Що слово виключно тут не на місці.           - Правильно. А тепер підставте синонім слова винятково. Яке це слово?                                                                                                - Дуже. "Жоржини - дуже гарні квіти".                                            - Ну, як, підходить за змістом?                                                            - Підходить.                                                                                          - А який з цього висновок?                                                                  - Що тут, мабуть, треба вжити слово винятково, а не виключно.    - Правильно. Але, між іншим, саме в цьому реченні якраз краще замість винятково сказати дуже або напрочуд, надзвичайно. То як, усе з'ясували?                                                     - Все.                                                                                                     - Ну що ж, перепишіть дописи й біжіть додому. Вам уе час обідати.

                 

9.4. - А ось іще замітка про виставку квітів. "Жоржини - виключно гарні квіти". Мені здається, що краще написати "винятково гарні" або "дуже гарні".                                     - Справді, тут слово виключно ні до чого, - сказав завуч.                 - А як же знати, коли виключно, а коли винятково? - спитав хтось із членів редколегії.                                                                       - А ось як. Слово винятково означає "дуже", "надзвичайно", "не так, як усі", слово виключно - "тільки", "лише". Отже, підставте в речення синонім кожного з цих слів - дуже або тільки - і дивіться за змістом. У дописі сказано: "Жоржини виключно гарні квіти". Підставте слово тільки. Що виходить?          - Жоржини - тільки гарні квіти...

   

9.3. - Наш клас дружний. Я гадаю, що слід написати дружній. Я бачила це слово в газеті. Там було через і.                                                - Ти, безперечно, могла бачити в газеті слово дружній, та його, очевидно, вживали в іншому значенні. Є і слово дружний, і слово дружній. Але означають вони різне. Дружний  - одностайний, дружний колектив, скажімо. Це слово може означати ще "швидкий, безперервний": дружна весна.

А слово дружній означає "приятельський", "доброзичливий", "прихильний": дружній потиск руки, дружня усмішка.                    Отже, так і напишіть: "Наш клас дружний". 

9.2. - Оля каже правильно, - зауважив Пилип Андрійович. - Словосполучення приймати участь, приймати до уваги, до відома, до серця в літературній мові вважаються помилковими. Треба говорити не приймати, а брати: брати участь, брати до уваги, до відома. Що ще у вас?                                                              - Ось таке речення: "Дмитренко почав погано ставитися до товаришів". По-моєму, так можна сказати...                                   

- Ні, треба - відноситись, - зненацька перебив смаглявий хлопчик.                                                                                                     - Ти помиляєшся, - сказав Пилип Андрійович. - Коли мають на увазі спілкування, поводження з кимось, вияв думки про когось або про щось, тоді треба вживати слово ставитися, а не відноситися. Отже, цього речення в дописі виправляти не треба. Що далі?

Маленькі оповідання. "Жоржини дуже гарні"                                     

9.1. У шостому класі після уроків випускали стінгазету. Один малював заголовок, інші обговорювали й редагували дописи. Часто спалахували суперечки, і учні, перебиваючи один одного, намагалися довести кожен свою думку. Невдовзі галас чути було аж у коридорі.  Раптом двері відчинилися, - на порозі стояв завуч. Діти замовкли.                                                                            - Що тут робиться? - спитав Пилип Андрійович.                           

Учні, перебиваючи один одного, почали пояснювати.

  - Не всі разом, - спинив їх завуч, - давайте по порядку. Читай, Олю, перше речення, яке викликало сумніви. Ти ж редактор?           - Ну, ось: "Він не хоче приймати участі у вечорах художньої самодіяльності, хоча вміє добре співати", а Микола наполягає, щоб лишилося, як у дописі...

8.4. - Ось я ще хотів спитати, - знову звернувся Костик до батька. - Ти згадував слово прозаїк. Як правильно сказати про твір, написаний прозаїком, - прозовий чи прозаїчний? Я чув обидва варіанти.        - Прикметники прозовий і прозаїчний мають спільний корінь проз; іменник проза вживається у двох значеннях: у прямому - невіршована художня література, на відміну від поезії; у переносному, що означає "щось буденне, нудне, одноманітне".        Раніше в обох значеннях вживали прикметники прозаїчний, проте останнім часом слова прозаїчний і прозовийпочали розрізняти.          У значенні переносному, як і колись, уживають прозаїчний, а в значенні "такий, що належить або властивий прозі як роду літератури", дедалі частіше вживають слово прозовий.

 

8.3. Збірник найчастіше вживають тоді, коли йдеться про книжку, у якій подано художні твори або наукові статті кількох чи багатьох авторів, тексти певного призначення, різні матеріали, документи. Наприклад, збірник юридичних документів, збірник диктантів, збірник вправ з орфографії та пунктуації, збірник наказів. 

Зібрання означає "сукупність творів, багатотомне видання праць якогось автора". Наприклад, Зібрання творів Лесі Українки...

 

8.2. Не хотілося йти звідси. Петрицькі довго ще гуляли по парку, говорили про Рильського, пригадували його вірші. Костик раптом згадав, що під час розповіді екскурсовода в нього виникло запитання, але тоді, щоб нікому не заважати, він промовчав. 

 - Збірка, збірник і зібрання творів, - звернувся він до батька, - те саме, чи кожне слово має своє конкретне значення? Екскурсовод уживав усі три.                                                                                      Батько пояснив:                                                                                     - Збірка - це однотомне видання творів одного автора. Наприклад, збірка віршів Максима Рильського, збірка Павла Тичини "Чуття єдиної родини", збірка оповідань молодого прозаїка...

    

Маленькі оповідання. "Збірка віршів"

8.1. У неділю родина Петрицьких поїхала в голосіївський будинок-музей Максима Рильського. Осінній ліс, затишний будинок музею, жоржини на подвір'ї створювали якийсь тихий, ліричний настрій. Послухали розповідь екскурсовода, оглянули експозицію. Усе тут нагадувало про видатного радянського поета. Кадри кінострічки зберегли живі риси знайомого обличчя, теплий усміх; у пам'яті закарбувався голос Максима Тадейовича, його мудра й некваплива мова...

  

 

7.4. Коли в речення за змістом не можна підставити цих слів (дуже, найбільш) або прикметника у формі ступеня порівняння, треба вжити відносний прикметник музичний. 

   - Ну, правильно, - випалив я, - не  можна ж сказати про магазин, що він "дуже музикальний", "найбільш музикальний" або "музикальніший" за інший. Значить, магазин буде музичний, а не музикальний, школа музична, а не музикальна.

  Бабуся виявилася вчителькою музики, тепер вона вже на пенсії.    Побіжу до Сергійка, він грає на піаніно. Спитаю: у нього музичний слух чи музикальний?

7.3. - От бачите, - зраділа бабуся. - І ви вже над дечим замислюєтесь... Виявилося, із словом "твір" - справа складна, бо воно може сполучатися з обома прикметниками: твір може бути і музикальний, тобто мелодійний,милозвучний, і музичний, тобто належати до музики як виду мистецтва. Наприклад, можна сказати: "На конкурс надійшли нові музичні твори жінок-композиторів".

 

- Гаразд, але як же нам знати, який саме з цих прикметників треба вжити? 

  - Орієнтуйтеся на таку ознаку: якщо перед цим словосполученням можна поставити дуже, надзвичайно або утворити ступені порівняння цього прикметника, треба вжити якісний прикметник музикальний. Наприклад: "Мені подобається романс "Гаї шумлять" - один із дуже (або надзвичайно, найбільш) музикальних творів Георгія Майбороди".