17. Є й інше пояснення. У Флоренції виступав відомий актор-комік Біанконеллі. Він звичайно виходив на сцену з якимсь предметом, що служив йому об'єктом для гри, дотепів. На цей раз він вийшов із пляшкою в руках. Проте його дотепи й репліки були невдалими, виступ провалився, публіка освистала актора. Біанконеллі із словами: "Це ти, фіаско, винна в усьому!" - розлючено жбурнув пляшку об землю. Цей епізод став сенсацією.

У Флоренції, а потім і в Тоскані, Болоньї, Венеції, де виступав знаменитий арлекін, з'явився вислів фіаско Біанконеллі. Так почали казати про невдачу, провал уже будь-якого актора. Проходить час. Ім'я Біанконеллі забувається навіть в Італії. А в багатьох мовах світу зявляється фіаско - "повна поразка", "провал". 

 

16. Проте найстаріше слово фіаско - "повна поразка", "провал". Є два поясненя походження цього вислову-оцінки. Італійською мовою фіаско - звичайна пляшка. Переказують, що венеційські склодуви, коли в них не виходив коштовний келих чи ваза, щоб не випускати браку, робили із заготовки звичайну пляшку. Слово фіаско в переносному значенні почало вживатися як синонім до "невдача" "неуспіх", поширилося в мові. Вважається, що звідси походить і звичай - вішати пляшку на шию невдахам-акторам.

15.  Словами хокус-покус бродячі циркачі передражнювали католицьких священників. Під час меси  (богослужіння) священники демонстрували "чудо", начебто перетворюючи вино в кров, а хліб - у тіло загиблого за людство Ісуса Христа. При цьому вони голосно вимовляли таємничі латинські слова: гок ест корпус меум - "ось тіло моє". Саме в цей момент начебто й здійснювалося "перетворення", "чудо". Циркачі не вірили в чудеса, тому й повторювали цю фразу, висміюючи її, але повторювали неточно, приблизно (хокус-покус), бо інакше б горіти їм на вогнищах інквізиції.

Цікаво, що мовознавці розгадали таємницю циркових фокусників, а от католицькі священники так і не здогадалися, що їх передражнюють, висміюють.

14.  У недоброзичливій рецензії (бувають і такі) може промайнути і слово фокус як оцінка режисерських пошуків. Фокус - цікаве слово тим, що у звуковій оболонці його живе, власне кажучи, два різних слова. Одне з них - термін оптики, геометрії, медицини (походить від латинського фокус - "вогнище", "осередок"). Друге  слово фокус означає прийом, трюк, заснований на обмані зору за допомогою швидких вправних рухів, підсобних засобів. У переносному значенні - "явище, подія, що вражають своєю незвичайністю, несподіваністю". З'явилося це слово в часи середньовіччя, у середовищі бродячих циркачів, які, показуючи свої номери, викрикували в найвідповідальнішу хвилину таємничі слова хокус-покус.

13.  Проте макулатура - це не основне  й не перше значення цього слова. Від латинського макуларе - "плямити", "бруднити" (макула  - "пляма") було утворене свого часу слово макулатура, яке означало друкарський брак - нечітко або брудно видруковані аркуші, тобто спочатку це було слово вузькопрофесійне. Пізніше слово набуло ще одного значення - "усякий старий папір і паперові відходи, які йдуть на переробку як вторинна сировина". Звідси виникло й переносне значення слова, у якому вже йдеться не про папір низької якості, а про те, що на папері.

12. В акторському середовищі халтурою звали гастрольні поїздки, виступи на чужих сценах, інші підробітки. У сучасній мові слово халтура - "побічний легкий заробіток понад основний, звичайний". З'явилося ще одне значення: "несумлінна, неакуратна робота, виконана без достатнього знання справи, без почуття відповідальності". Таори дуже низької якості, бездарні, вторинні (так звана  "література з літератури"), списані або просто крадені (останні - це плагіат - від латинського плагіо - "викрадаю") називають часто узагальнено макулатурою. 

11. Слово халтура не таке нове, яким може здатися. Походить воно від середньовічного латинського chartularium (халтуларіум) - "поминальний список". У новому значенні з'явилося, скоріше всього, у нас на  Україні в середовищі духовенства. Так попи називали поминки. Пізніше слово набуло значення "пожива". У мові московських попів воно означало службу в чужій парафії (поживу за чужий рахунок)... Потім слово потрапило  і в акторське середовище.

10.  Критика оцінює виступи, тільки оцінки ці дуже різноманітні, починаючи від халтура (про гру акторів і взагалі про несумлінну роботу) і макулатура (про якісь п'єси) і закінчуючи словом шедевр. Щоб точно визначити, добрі це, чи погані оцінки, треба знати значення цих слів. 

 9. Та ось пройшла прем'єра (від французького premiere - преміер - "перша") - перша вистава п'єси в театрі, естрадної, концертної або циркової програми (іноді це кілька перших вистав). На сцені (у переносному вже значенні) з'являються критики. Слово критика походить від грецького крітікос - "здатний розрізняти, розбирати, судити". Воно засвідчене в російському словнику в 1780 р.

 8. Слово балерина теж італійське. Воно з'явилося у нас у другій половині XIX ст. Привезли це слово італійські танцівниці, які володіли надзвичайною  на ті часи технікою танцю. Італійське слово ballerina якраз і означає "танцівниця, яка володіє всіма таємницями техніки балетного мистецтва".

 

7. Склалося так, що в усіх європейських мовах музичні терміни - італійського походження. Пояснюється це тим, що, базуючись на давньоримській спадщині, Італія порівняно рано створила свою музичну культуру. Разом із церковним співом з Риму пізніше розходився по Європі й музичний словник. Так, в основу найменування співаків було покладено висоту їх голосів: альт - алтус - латинське "високий" (названо так низький жіночий та дитячий голос порівняно з тенором - ще нижчим); сопрано - італійське "верхній" (утворене від середньовічного латинського слова суперанус - "верхній");

бас - у середньовічній латинській мові бассус - "товстий, низький"; соліст - від латинського солюс - "один". Окремо стоїть слово тенор, що походить від латинського тенере - "тримати" (у середньовічній багатоголосій музиці цей голос "тримав" основну мелодію).

6. Слово хытръ у давньоруській мові означало "знаючий, досвідчений, умілий" (про лікаря), у болгар і зараз хитар - розумний, сербохорватське хитар - "швидкий, досвідчений, спритний, хитрий"... Помічаєте, де з'являється хитрий у нашому сучасному значенні?  Там, де є значення "спритний", "проворний". Виходить, що швидкість реакції людини викликає миттєву появу нових ходів думки: людина, як лис, що заплутує сліди, ховає свої справжні наміри, миттєво підставляє замість них неправдиві.

Так поступово у слова хитрий - "умілий" з'являється негативний відтінок значення: "спритний", "проворний", а далі - "той, хто діє обманними шляхами, підступний, лукавий".

 5. Якби сьогодні побудувати такий синонімічний ряд: майстер, художник, хитрун, - то третє слово першими двома було б сприйняте як образа. Адже сьогодні хитрун, хитрюга, хитряк - це людина, у характері якої або в поведінці є хитрощі, нечесні вчинки. Сьогодні - так. А раніше? Ось говорить один з персонажів роману "Отчий світильник" Р. Федоріва: "Хтось у сріблі-златі кохається, шпарує резану до резани, - говорив, бувало, гостям Іван Русин, - а я витворами людського духу і рук хитрецьких любуюся". Якби мову Русина передати сучасними словами, то це було б: - "Хтось у сріблі-золоті кохається, складає карбованець до карбованця, а я витворами людського духу і рук умілих милуюся". 

4. У слові художник і сьогодні ще живе його старе значення "золоті руки", "людина, що вміє зробити своїми руками досконалу річ". Значить, у слові художник мало б бути щось, пов'язане з рукою. Так воно і є: у старослов'янській мові це слово було утворене від праслов'янського прикметника хоидогъ, а цей  хондогъ, у свою чергу, близький до готського гандугс - "умілий у рукомеслі", бо ж в основі готського слова лежить гандус - "рука".