Важливою, цінною рослиною вважався льон і в Давній Русі.

Нестор Літописець у літописі  "Повість минулих літ"  детально розповідає, як печерські монахи виробляли з льону пряжу й полотно, а льняну олію використовували для освітлення в лампадах.
  Здавна відомо, що Київська Русь - батьківщина льону-довгунця. Чудові його види  з'явилися тут уже на початку першого тисячоліття нашої ери.

                                         Плід льону-довгунця - це п'ятигніздова насіннєва коробочка. Здавна існує думка, що руські воїни запозичили форму своїх шоломів від мініатюрних льняних плодів.

   Неперехідними символами стали в різних місцевостях і в різних народів також інші види льону.

 

                      
 

Наприклад, є декоративні форми льону з яскравим небесно-голубим цвітінням, жовтим, рожевим, червоним тощо. Невимовно прекарасна картина, коли цвіте білий льон, який виявила експедиція академіка Миколи Вавілова  в Центральній Азії 1927 року.