3.3. - Володимире Петровичу, можна у вас щось запитати? Як пишеться Гіппократ - з одним п чи з двома? 

   - А навіщо тобі, Сергійку, Гіппократ?                                               - Та я зробив помилку в прізвищі Шіллера, то вчителька загадала мені написати десять прізвищ, у яких було б подвоєння приголосних. От я й згадав про Гіппократа.

   - Гіппократ пишеться з двома п, але чому ж ти не подивився в енциклопедію?                                                                                        - Він дивився, та не додивився. Треба було позичити в бабусі окуляри, - кепкував чубатий хлопчисько.                                             - А ти помовч, - несердито відказав Сергійко й провадив далі: - Я заглянув у "Энциклопедический словарь". Російською мовою пишеться два п, а мені треба українською...   

3.2. Уся палата вмить настроювалася на жартівливий лад. А Володимир Петрович розпитує: 

- Ну, як спалося, як апетит, гвардфійці?          - Апетит є. Жаль, що морозива нема...              - А мені снилося , що підійшов до мене апендицит на коротеньких кривих ніжках і каже: "На вулиці холодно, я хочу до тебе назад". Але я його прогнав.                                 - Добре зробив, що прогнав. Тільки ти, мабуть, мав на увазі не апендицит, а апендикс. Апендицитом називається запалення апендикса - відростка сліпої кишки. Хірурги видаляють не апендицит, а апендикс... 
                                                         

3.1. Маленькі оповідання. "У лікарні".                          В одній із палат хірургічного відділення дитячої лікарні зібралася весела компанія: чотири хлопці, майже однолітки, в усіх був апендицит, усім уже зробили операцію. І хоч живіт ще трохи поболює, але неприємності вже позаду, а тому й настрій - чудовий.              Хлопці дуже любили, коли до них приходив палатний лікар Володимир Петрович.

Зовні чоловік суворий: мужнє, вольове обличчя, пильний погляд сірих очей з-під чорних брів. Стрункий і підтягнутий, як військовий. Насправді ж вдачу він мав веселу.         Діти завжди з нетерпінням чекали Володимира Петровича. Оглянувши всіх, він сідав на стілець посеред палати й починав розмову...

 

 

2.8. - Софіє Іванівно, можна мені?                                  - Тобі щось неясно, Оксано?                                      - Ні, ясно. Я тільки хотіла сказати, що Юрко, сперечаючись із Валею, сам висунув доказ на її користь. Він сказав: припустимо. що невідомо, кому належить тілогрійка - робітникові, техніку чи інженерові. Тим самим він визнав, що робочий одяг може належити не тільки робітникові, а будь-якій людині іншого фаху. Це означає, що одяг пов'язаний зі словом робота, а не робітник. Тому й треба казати робочий одяг, а не "робітничий одяг". 

 - Що скажете на новий аргумент? Молодець, Оксано. У нас є ще дві хвилини. Зараз я прочитаю уривок з поезії Максима Рильського  "Мандрівка", а ви подумаєте і скажете, чому поет уживає там слово робочий, а не робітничий.                                     О, тиха пристане робочого стола,                                                                                                           Де ще на якорях дрімають вірні рими,                                                                                                       Де мислі щоглами підносяться стрункими,                                                                                             Струмують образи, як понадводна мла!                                                                                                        Коли вчителька прочитала, Юрко із властивою йому схильністю до суперечок спробував висунути гіпотезу, що віршовий розмір не дав змоги вставити слово робітничий, але Софія Іванівна посварилася  на нього пальцем.                                   Учнями вона була задоволена.

2.7. На допомогу прийшла вчителька.        - Перетворіть словосполучення робітнича честь, робітничий клас, робітнича їдальня так, щоб замість іменника й прикметника кожне з них складалося з двох іменників, а зміст лишався той самий.                                     - Честь робітників, клас робітників, їдальня для робітників.       

 - Робітничий - відносний прикметник. Він відповідає на питання який? і передає ознаку, властиву не одній особі, а багатьом (наприклад, робітнича їдальня - їдальня не для одного робітника, а для багатьох робітників). А як називаються прикметники, що означають належність предмета одній особі? Наведіть приклад такого прикметника.

 - Присвійні. Наприклад, батькова тілогрійка.                                 - А якщо замість батькова поставити присвійний прикметник від слова робітник, то що вийде?                                                       - Робітникова тілогрійка.                                                                   - Тепер ти переконався, Юро, що не можна сказати "робітнича тілогрійка", не можна сказати і "робітничий одяг", а тільки

робочий одяг? А якщо йдеться про одяг не одного робітника, а багатьох, як ти скажеш, Костю?                                               - Так і скажу: "одяг робітників"...

                                                              

2.6. - Але скажіть, - раптом спитав жартівник, що сидів біля вікна, - чому ми обов'язково повинні вважати, що одяг, у якому працює робітник, це "одяг для роботи?" А може, це "одяг робітника"? Адже робітник його носить.                                            - Запитання доречне, - сказала Софія Іванівна. - Що ж, товариство, захищаймо свою позицію.                                                 Валя рвучко підвелася.

                                          - Вважаю, що тільки робочий, а не "робітничий" одяг. Поза роботою робітник одягнений, як і всі, нічого специфічного в його вбранні немає. Робочий одяг він носить тільки під час роботи, для роботи. 

- Гаразд, - погодився Юрко, - хай буде так. А от, припустимо, на вішалці чиясь тілогрійка, але ніхто не знає, кому вона належить, - робітникові, інженерові чи технікові. Довідалися, що тілогрійку повісив робітник. Сказати "робоча", так "робоча" означає не "чия", а "для чого"... Хіба робітнича?                         

 - Ні... - замислилася Валя.  

                                        - Ну, от бачиш... - усміхнувся Юрко. 

 

2.5. - Мені здається, що правильно: робітнича честь; такий самий прикметник - робітничий - має бути і в решті. 

   - Молодець, Валю, у тебе є чуття мови. Костю, іди-но до дошки, поділи її на дві частини, на одній напиши "робочий", на другій - "робітничий". А ви диктуйте йому іменники з наведених словосполучень.                                                                                   

Подивимося, що вийшло: робочий - день, інструмент, одяг;  робітничий - профілакторій, честь, слава, збори, їдальня. Подумайте, від яких іменників утворено кодний із цих прикметників.                                                               

Тепер усе стало на місце: робочий  - прикметник від слова "робота", він і вживається зі словами, що стосуються роботи (робочий день - день роботи; протилежне - день відпочинку, робочий інструмент - інструмент для роботи, робочий одяг - одяг для роботи), а робітничий - прикметник від слова "робітник", і вживається він зі словами, що стосуються робітників (честь, слава, збори - робітників - робітничі; профілакторій, їдальня - для кого? для робітників - робітничі)... 

  

2.4. "Нічний робочий профілакторій нагадав мені санаторій, у якому я був торік. Робітники, що живуть у гуртожитку, можуть після зміни добре відпочити в профілакторії, підлікуватися, цікаво провести вільний час".                                                                         

 "На заводі є чудовий Будинок культури - з великим залом, кімнатами для роботи гуртків. У фойє (зараз "фоє") цікава фотовиставка, на Дошці пошани - кращі люди заводу. Я там знайшов портрет знайомого - дяді Васі з нашого будинку. Про нього написано і на стенді "Наші раціоналізатори". А в  "Шкільному куточку" я прочитав, що на робочих зборах хвалили батька Віті Ващенка за те, що він добре виховує сина". 

"На все життя запам'ятаю посвячення в робітники. Урочисто прибрана сцена, багато квітів. У президії директор заводу, старі робітники. А випускники профтехучилища вишикувалися півколом збоку. Кадрові робітники розповідали про історію заводу, його кращих людей і закликали молодь свято берегти робітничу честь, множити робочу славу".

- Які словосполучення потрібні нам у цих уривках?                        - Робочий профілакторій, робочі збори.                                            - Робітнича честь, робоча слава.                                                        - Чи всі ці словосполучення правильні?..

2.3. - Мені здається, що не можна казати "робоча їдальня", - несміливо піднялася одна дівчинка. - Я б сказала робітнича їдальня. Але чому, сама не знаю.

  - Інтуїція генія, - досить голосно зауважив хлопець біля вікна. Учні пирснули. Учителька докірливо похитала головою.                 - Мені теж здається, що правильніше буде робітнича їдальня, але пояснити, чому так, не можу, - сказав хтось серйозно.               - Усе це слушно, - мовила Софія Іванівна, - та хотілося б, шоб ви самі додумалися, коли ми кажемо робочий, а коли - робітничий. Ось я прочитаю ще кілька уривків. Може, це допоможе вам помітити закономірність... 

    

2.2. "Мені дуже сподобалися цехи заводу. Я не уявляв собі, що в них така висока стеля, що такі великі машини. У цехах дуже чисто, на підвіконнях і вздовж проходу - вазони. Наж кожним робочим місцем - великі лампи; у спеціальних ящиках акуратно складений  робочий інструмент".

" В окремій кімнаті - шафи для робочого одягу. У добре обладнаних кабінах після робочого дня кожний може прийняти душ".

"Ще мені сподобалася робоча їдальня. Там затишно, на стінах картини".

- Скажіть, будь ласка, - звернулася до учнів Софія Іванівна, - які сполучення іменників із прикметниками робочий ви помітили в цих уривках?                                                                                          - Робоче місце, робочий день.                                                             - Робочий інструмент, робоча їдальня.                                             - Робочий одяг.                                                                                     - А як ви вважаєте: чи всі ці словосполучення правильні? - запитала вчителька... 

  

2. Маленькі оповідання. Робітнича слава.

2.1. Минулого тижня шефи запросили школярів до себе в гості. На завод поїхали після уроків, разом з учителькою. Підприємство дуже подобалося, вражень було багато, і вчителька дала завдання написати вдома твір. Сьогодні його розбирали на уроці. 

    Софія Іванівна сказала, що роботу виконали добре, є дуже цікаві твори. Але є й помилки. Найпоширеніша полягає в тому, що дехто не розуміє, коли треба вживати слово робочий, а коли - робітничий.                                                                                          

Спробуймо розібратися в цьому питанні. Я читатиму вам уривки з деяких робіт, а ви кажіть, де неточно або неправильно вжите слово. Спробуйте розібратися, як треба і чому...

1.5. - Цілком правильно, батьківський може бути прикметником не тільки від слова батьки, а й від слова батько. Та це буває тоді, коли йдеться про дії, обов'язки, почуття щодо дітей, властиві чоловікам. Наприклад, батьківська любов, батьківські почуття.         Останнє значення слова батьківський вживається і переносно - воно означає "доброзичливий", "відданий", "дбайливий", коли йдеться про уважне ставлення якоїсь людини до них (звичайно молодших). Такий епітет, наприклад, уживає Олесь Гончар у романі "Прапороносці", змальовуючи замполіта майора Воронцова в його ставленні до бійців.

                                                       Сподіваємось, поки ми обговорювали ці питання, наші гуртківці дійшли згоди.  

1.4. Оскільки хата стала власністю їхнього батька, то це віднині батькова хата. Отже, коли йдеться про буквальне значення, про належність комусь житла, то кажемо батькова хата або хата батьків.                                                                  - Але є ж у мові словосполучення батьківський дім, батьківська хата. Що ж вони означають?                                           - Ці слова вжито в переносному значенні - "рідна оселя", "рідне вогнище".                                                                                

 - Добре. А припустимо, тяжко захворів чийсь батько. Про це звичайно кажуть батькове горе. Але є ж і вислів батьківське горе. Наприклад, у вірші Володимира Сосюри: 

          Але нема до мене діла                                                                                                                                  байдужим зорям угорі.                                                                                                                               ...Пливуть над скорбним сном Славути, 

над горем батьківським моїм.

Їм гуркоту гармат не чути,                                                                                                                          і наших сліз не видно їм.

 

1.3. Справді, батькова чи батьківська шапка? Безперечно, батькова. Чому? Бо шапка належить батькові, це його власність, і слово батькова - присвійний прикметник.      Що ж означає слово батьківський? Передусім це прикметник від слова батьки (батько й мати). Тому й кажуть батьківський комітет, батьківський обов'язок, батьківський дім.

    - Гаразд, - скажете ви, - отже, "хата батьків" - батьківська хата. А якщо, припустимо, у якомусь селі дід та баба вирішили одписати свою хату синові, тобто батькові їхніх онуків, то для останніх це буде "батькова" чи "батьківська" хата?..