18. У полину є ще одна назва - євшан, рідковживана й маловідома. Вона засвідчена в Іпатьєвському літописі від 1201року (евшань, емшань).        

Зустріти це слово можна в старовинних піснях, у віршах поетів А. Майкова, М. Вороного. Походить воно з тюркських мов (туркменське йовшан, башкирське юшан та ін).

 

17. Отже, нехворощ перекладається як "засіб від грому та блискавки". А ось і докази: у старій чеській мові було слово нехрасть, а тепер є слово нетрееск, у польській мові є слово нєтшеск, нєтшаск, у словаків і сербів - нетреск, скрізь не- і скрізь -треск- . До східних слов'ян слово прийшло зі старої чеської мови (nechrastь) і засвоїлися цими мовами, а за законами східнослов'янських мов західнослов'янське сполучення -ра- передається як -оро-: нехрасть-нехорость-нехворощ.

16. У сивого полину є чорнявий брат - чорнобиль. У нього чорнувато-буре стебло й темні суцвіття. Назва чорнобиль прозора, адже друга частина било, билина - "стебло", "зілля" (корінь бил - зустрічається в словах усіх слов'янських мов).         

   Друга назва цього виду полину - нехворощ. Це вже більш таємнича назва. Може, в основі цієї назви лежить слово хворост, а заперечна частка  НЕ вказує, що віник, зроблений з полину, це "не хворостяний віник"? Навряд.                             Назва своїми коренями сягає в сиву давнину й перекладається описово як "засіб від грому та блискавки".

 

15. Назву полину пояснюють по-різному. Найпереконливішою є така думка: це утворене від старого, нині забутого слова полети - горіти. Зв'язок між словами горіти і гіркий установлений давно. Гіркий полин палить, обпалює, коли його покуштувати.  Можна й по-іншому пояснити зв'язок між палити і полин: коли розпочиналася епідемія, люди палили полин і обкурювали полиновим димом житла, щоб відігнати хворобу. Висловлювалася думка, що слово полин пов'язане зі словом половий - "сивий" (ця думка пізніше була спростована).

14.  Відомий усім нам полин також використовується при виготовленні ліків : один з його сортів дає так зване цитварне сiм'я; естрагонний полин дає ефірні ароматичні олії. Але, крім того, степові сорти його служать як корм для овець, верблюдів, кіз та коней; він використовується також для украплення пісків і як декоративна рослина.

 13. Назва череда, мабуть, пов'язана з праслов'янським cerda - ряд, стадо. У череди тому є ще й такі назви, як причепа, реп'яшки, собачки, собачі реп'яхи.                                                       Відваром цієї рослини широко користуються в народній медицині при захворюваннях печінки, при простуді, при екземі, діатезі; у череді купають нервових дітей. З листків череди та її суцвіть виготовляють фарбу, яка може фарбувати шовк і вовну у кремовий, коричневий чи оранжево-жовтий кольори.

 12. До лікарських рослин зараховують і череду, хоч при ближчому знайомстві - особливо на картопляному полі восени - приємного при зустрічі з цією "лікаркою" мало.                                           

Коли наприкінці літа пройти берегом річки, канавою, яром, картопляним полем, - на одежі залишиться безліч невеличких плодів, що міцно вчепилися й не хочуть віддиратися. Ми поступово  їх вириваємо з одягу, тим самим допомагаючи розсіюватися цій рослині, бо викидаємо плоди її щоразу на новому місці. 

Ці реп'яшки належать череді. У плодах є дві зубчасті щетинки, які легко чіпляються за одяг людини або за шерсть тварини й так подорожують до нових, ще не завойованих місць - часом на велику відстань...

 11. Ще одна лікарська трава - на цей раз з пишною назвою - золототисячник. Трава застосовується і в наш час для виготовлення препаратів, що збуджують апетит, а також препаратів, що лікують деякі шлункові захворювання.                  

А що означає назва? Назва - це ще одна мовна помилка, яка виникла при перекладі. У греків ця трава звалася  кентауріон, тобто "кентаврове зілля; зілля, яке їдять кентаври". Римляни, переймаючи в греків цю назву, переклали її неправильно: незнайомого їм "кентавра" вони замінили близькозвучним знайомим центум - "сто", а латинське слово аурум означає "золото": так з'явилося слово центауріум.        

 Німці, запозичаючи центауріум, переклали його як Tausendguldenkraut, де таузенд - "тисяча", гульден - "золотий", краут - "трава", "рослина".    А вже звідси з'явилося і слово золототисячник - ще один неточний переклад. Можна з певністю сказати лише одне: усі ці "переклади з перекладів" робилися не усним, а писемним шляхом: з одного "травника" (медичної книги) до іншого.     

                                   

 10. В основі назви рослини деревій лежить millefolium - "тисячолистий", оскільки листя в деревію дрібне, начебто посічене. Середньовічна Європа також широко користувалася послугами деревію насамперед як коровоспинного засобу.                 
   Уже в XV ст. деревій знали на Русі, знали, що він спиняє кровотечу та сприяє загоюванню ран. Спосіб користування ним був гранично простий: свіжі рослини, найчастіше листочки, розтирали до появи соку й прикладали до ран або закладали в ніздрі при носових кровотечах. Недарма ж у цієї рослини є ще й інша назва  кривавник, кровник, кравник, походження якої пояснювати не треба.

9. Якщо   звіробій  нараховує тисячу років шани від людей, то деревій - кілька тисяч. Першими деревій почали використовувати лікарі стародавньої Еллади та Риму.                                               

 Наукова назва рослини - Achillea millefolium - пов'язана, як думають, з іменем Ахіллеса. В одному з грецьких міфів розповідається, що Ахіллес, вихованець і учень кентавра Хірона, навчився від свого вчителя лікувати хворих.                                                
Уважається, що Ахіллес першим використав деревій, коли треба було лікувати пораненого мечем Телефуса. Він цим довів цілющу силу рослини і створив їй славу, яка протягом тисячоліть зростала в практиці народної медицини.

 8. Те, що  звіробій лікує рани, завдані холодною зброєю, відомо людям більше тисячі років. І досі живе у фольклорі різних народів слава "рицарських еліксирів", до складу яких входив і звіробій. Сучасна фармацевтична наука застосовує звіробій у препаратах протимікробних, в'яжучих, регенеруючих (відновлюючих). Установлено, рослина справді має здатність прискорювати поновлення ушкоджених тканин тіла при опіках, виразках та ін. Крім того, з неї роблять фарбу. Ви думаєте, лише жовту, як квіти? Ні, крім жовтої, ще й зелену, червону, рожеву.

 7. Був час, коли вважалося, що ця трава "може все", лікує всі хвороби. Особливо шанували звіробій у Сибіру. 

  Уже в XVII ст. сибіряки знали про здатність цієї рослини загоювати рани. Чутки про це дійшли до Москви. І от у 1638 р. воєводі Ромодановському була надіслана грамота, у якій йому веліли збирати звіробій, сушити його, молоти на борошно й надсилати до Москви щороку один пуд цього борошна.

 Торгували звіробоєм і купці, які їздили в Сибір за хутром.

 
6.   Є в цієї рослини (звіробою) ще цілий ряд "романтичних" назв: звіробійник, молодецька кров-трава, кров-івана, діробій-Іванок. Українська назва діробій, як і польська дзюравец, пояснюється тим, що рослина має прозорі дірочки на листі (ця її особливість покладена в основу наукової назви виду перфоратум (perforatum - "пробитий", "пронизаний"). 

 Походження найпоширенішої назви - звіробій (зверобой по-рос.) пробували пояснити переосмисленням запозиченої з казахської мови назви джерабай, яка означає "зцілитель ран".