Урок 12. Опрацювавши три попередні уроки, тепер зможете усвідомити і смислові, і мовні зв'язки у всій структурі тексту, вони допоможуть зберегти їх у створюваному вами переказі і, зрештою, перед вами все рідше й рідше виникатиме питання, яке так часто хвилює багатьох: з чого почати? Чим закінчити? 
   Знову звернімося до прикладу. Проаналізуймо роль вступної, основної  і заключної частин поданого тексту.

 

     Думай, людино!
    I.  Невід'ємною частиною самовиховання є самоосвіта. 
     Колись це поняття різко відмежовували від слова  "освіта". Зараз це поняття є одноразово і простішим, і складнішим. Кожен громадянин нашої країни навчається протягом 11 років, і тому проблема нагромадження знань на початковому етапі знята. Але значення самостійного удосконалення знань не зменшилось, як могло б видатись на перший погляд, а різко зросло. Колосальний рівень сучасних знань все більше вимагає від кожного особистих  зусиль. Цього не можуть замінити ніякі інститути й курси підвищення кваліфікації. Не може в наші дні вважатись освіченою та людина, яка набула знання "раз і назавжди" і на цьому зупинилась. Знання вимагають переробки й безперервного збагачення.
  II.   Ми підійшли до питання про спорідненість між вихованням і освітою. Проблема зв'язку моралі і знань давно цікавила не лише філософів. Очевидно, прямого й безпосереднього зв'язку між вчинками людей і прочитаною книгою немає. Знання збагачують розум, пам'ять, сприяють чіткості думки, інколи не торкаючись почуттів. Але немає сумніву в  тому, що читання змушує людину замислюватись над питаннями, які раніше не приходили їй у голову.
    Той, хто працює над своїм характером, дбає про постійне збагачення знань, легше знаходить своє місце в суспільстві, упевненіше обирає професію і зрештою стає ерудованим спеціалістом. 
     Наш час потребує самостійно мислячих творчих особистостей. Тут ми підійшли до головного, у чому полягає смисл самоосвіти: вона може дати суспільству самостійно мислячих особистостей, здатних із справжньою відповідальністю приймати зрілі рішення. 
  III.  Отже, самовиховання, самоосвіта, відповідальність за свої вчинки - це основа, на якій людина зводить підвалини свого характеру і зростає як громадянин (із журналу).