Є в Степана Васильченка невелике оповідання "Калина" :
"Ішли двоє дорогою, дивляться - щось червоніє в лузі.
Один каже:
"Це калина спіє".
А другий каже:
"Коли ж вона тут виросла? Це, мабуть, щось інше."
Підійшли ближче, придивилися, аж то дівчина така гуляла там: рум'яна та гарна - ну, зовсім, як калина.
З того часу, тільки де виросте дівчина хороша та рум'яна, то про неї кажуть: "Та дівчина, як калина"."
Уславлена в художній свідомості калина своєю незрівнянною красою. Вона і червона, і ясна, жарка і красна. З вогнем співвідноситься. Недаремно ж і вся краса дівоча , зваба і принадність з калиною порівнюються - це символ дівочості, цноти, незайманості, молодої вроди.
"Ой ясна красна у лузі калина, а в ясній-красній Маруся...",
"Ой красна-рясна в лузі калина, а ще красніша дівка Уляночка..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий