Аж ся калинові луги
З великої дуже туги
Зачали ся розлигати.
Це із відомої пісні, у якій про те, як брат хотів продати туркам Оленку, а вона умертвила себе, - і турки-бусурмани з люті почали рубати її тіло.
Микола Костомаров пише у своїй праці (чи не забули назву?), що вислів "калинова стріла" згадується в пісні, у якій двоє синів (попів і вдовин) б'ються за дівчину. Так, згадує у статті "Історичне значення південно-руської пісенної творчості".
Уже в сучасного поета Петра Перебийноса зустрічаємо і такий образ "Дніпро їх вітає калиновим словом Тараса".
Кажуть ще: "Калинова вітка, як рідная тітка", "Зашуміла шабелька, як у лузі калина". І поняття "калиновий колір" також існує.
Але дуже поширений пісенний образ калинової сопілки. Це про неї народна мудрість каже: "За лісом, за пралісом золоте теля реве".
От як вона і в коломийках виграє:
Зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку,
Її голос калиновий причарував дівку;
Сопілочко калинова, мала та тоненька,
Чую тебе з полонини, така-сь голосненька...
Комментариев нет:
Отправить комментарий