Пошановували лілії і наші предки. Біле латаття вони називали русалчиним цвітом. Існували перекази, за якими білосніжні квіти на воді уособлювали холодну красу прекрасних звабних русалок, а змієподібне кореневище - їх хвіст. Були й повір'я.
    Наприклад, в одному із них - про те, що рослину породила сира земля з живою водою, а тому однакову силу вона мала на водяницю, тобто нечисту силу у воді, і на поляницю - нечисту силу в полі. Коріння латаття, за давніми уявленнями, має магічні властивості. Зокрема його вкладали в ладанку й носили біля серця, як своєрідний оберег, люди, які вирушали в далеку дорогу, у чужі землі.

Висушені кореневища підвішували біля хворого. Рослина використовувалася в заклинаннях. З нею обходили пасовиська, щоб уберегти худобу здоровою і щоб стадо не розходилось. Корінь, вважали, і зубний біль знімав.        Відома була рослина і як приворотне зілля. 
  Тільки от у букеті вона не стоятиме - відразу гине, як її зірвеш. Тому любуйтеся красою квітки на річці. Лілій дуже мало. Бережіть їх. Вони  занесені до Червоної книги України.