Останній  день перед канікулами

     Бачу, що оцінки в табелі не такі, як хотілося б. Тому бажаю успіхів у навчанні в наступному році.   
    Сонячного вам літа та щасливих канікул!

       Коли приходить пора навчальних екскурсій, то ми завжди йдемо в ліс або на річку. Яка ж прекрасна природа рідного краю! Повітря чисте, аж прозоре. Не можна надихатися  свіжістю росяних трав, запахом різнобарв'я квітів, наслухатися щебетання лісових птахів. Навколишня краса просто невимовна! 
Давайте будемо берегти природу нашої Охтирщини!

                                       До завтра!

                                  Квітка Кентавра

    У давніх римлян існує чудова легенда.
Красивий юнак Ціанус так захопився ніжними польовими квітами, що увесь час те й робив, що плів з них вінки та гірлянди. Прикрашений волошками, хлопець блукав ланами й ніяк не міг залишити їх, допоки його погляд перетинався з голубими оченятами волошок.
   Аж якось Флора, у яку був закоханий Ціанус, знайшла юнака мертвим. Лежав він неживий у полі, а довкола нього синіли волошки, якими хлопець так милувався за життя. Тоді Флора перетворила його в красиву волошку й назвала ці квіти  ціанус (що по-латині - синій).

    До речі, уже в сиву давнину були відомі й цілющі властивості волошки. Латинську її назву  вжив ще в IV столітті до нашої ери давньогрецький лікар і натураліст Гіппократ.
Учені говорять, що назва походить від грецького "кентавр" або "сентавр". 
   Ось що розповідає грецька міфологія. Кентавр - це фантастична істота - напівлюдина й напівкінь. Під час битви з кентаврами Геракл помилково поранив отруйною стрілою свого друга, наймудрішого з кентаврів - Хірона. Так от. Серед ліків, якими намагалися вилікувати Хірона, згадується й волошка.
   Цілющі властивості рослини містяться в її ніжних пелюстках. У народній медицині з напару пелюсток роблять примочки при хворобах очей, тому  очі й порівнюють з квіткою "волошка".

                              Легенда про волошки

     Якось небо дорікало рослинам одного поля за невдячність: багато квітів, мовляв, вітають мене своїми пахощами, ліси таємничим шепотом. Тільки ви мовчите. Я ж живлю ваші корінці вологою, допомагаю вам дозрівати. 
- Ми не невдячні. Але в нас немає засобу виявляти нашу вдячність. Ми, твої діти, прикрашаємо землю.
- Добре! Якщо ви не можете піднятися до мене, то я зійду з небес до вас.
   Небо наказало землі виростити серед колосків клаптики його самого. Так небесна голубінь розсипалася серед широких гонів хлібних ланів. З того часу стебла колосків схиляються при кожному подиху вітру й пестять клаптики неба, нашіптуючи їм ніжні слова любові.

    Хоча волошки, як джерело краси, уславилися своїм незрівнянним синім кольором, насправді квітки рослини бувають різної барви. Зустрічаються рожеві, білі, лілові, утворюючи тони й напівтони в забарвленні.

 

  

        Розпочну нову розповідь про квіти, які ростуть на охтирській землі.  Це - волошки. Так-так, саме ті, що в житі, на лузі, обабіч доріг, тобто скрізь ростуть.

У народі кажуть: "Очі сині, як волошки в житі". Ці слова вже стали постійним образним порівнянням. Неповторна барва, своєрідна краса квітки постає в народних уявленнях насамперед на тлі житнього лану і від нього невід'ємна - настільки нерозлучні вони супутники в природі і як художній символ. 
 Український письменник Андрій Головко в оповіданні "Пилипко" використав таку яскраву деталь у зовнішності свого героя, як волошкові очі та лляне волосся:
   

   У фольклорній творчості, в українській літературі, переважно в поезії , зустрічаємо багато творів, у яких оспівана ця улюблена в нашому народі квітка. Синій колір волошки став насамперед своєрідним символом незрівнянної краси, чистої радості. Бо з чим, як  не з волошками, порівнюють найчастіше у віршах і піснях прозорі й чисті, блакитні очі коханих дівчат:
        Ой ви, очі волошкові,
        Мов троянди пелюстки, - уста,
        Стан твій ніжний, смерековий,
        Ти, весняко моя чарівна! - співає  народний артист СРСР Дмитро Гнатюк.

Його голос зачаровує кожного.
  Волошки в житі - це ще як клаптики блакитного неба серед  золотих хлібів. Вони в неба бездонного, у блакиті набралися такої  чарівної барви.

         

         

  Вітаю дітей і батьків із  закінченням
 навчального року! Бажаю теплого й сонячного літа, хорошого настрою, здійснення бажань, щасливих і радісних канікул, незабутніх вражень.