3. Ми знаємо Печоріна як людину з сильним, активним характером і гострим розумом, яка не може в період миколаївської реакції знайти застосування своїм здібностям та енергії. Знаємо також, яку незгладиму печать залишив на цьому характері трагічний розрив між серйозністю намірів та глибиною переживань, з одного боку, і порожнечею та дріб'язковістю щоденного життя, з другого.

Що ж залишилось від цього характеру в крилатому слові печорінство? Насамперед чисто зовнішня сторона цього характеру, такі його прояви, як незадоволення собою і оточенням, похмурий настрій: "Андрій, пригнічений, побрів до свого взводу. Його догнав Марчевський:  " Дозвольте розвіяти ваш печорінський настрій, товаришу лейтенат" (Ю. Бедзик).