11. Сюжет легенди далі розгортається так: змій-спокусник, "наймудріший з усіх звірів, що живуть на землі", підмовив Єву скуштувати забороненого плоду. ("У вас, молодий чоловіче, мудрість мужа, а хитрість змія-іскусителя" - П. Колесник). Після того, як Єва та Адам з'їли цей плід, порушивши заборону, бог розгнівався не лише на них, а й на все майбутнє людство одразу - і вигнав їх із раю. Порушення заборони було першим гріхом людей, так званим первородним гріхом. Вислів цей у наш час уживається найчастіше іронічно: "ПітіЄ хмільнЕ - це не перевородний гріх, - безжурно відповів піп" (М. Стельмах).

  

10. Перші люди, Адам і Єва, жили в раю, не знаючи турбот ні про їжу, ні про одяг, ні про житло. Вони їли плоди з усіх дерев, крім одного - дерева пізнання добра і зла. Їм заборонено було не те що з'їсти, а навіть доторкнутися до цих плодів (за одними переказами, це дерево було яблунею, і на багатьох картинах зображали саме рясну яблуню; в інших переказах згадуються гранат, виноградна лоза, шовковиця та ін.).

 Ми посміхалися приховано,

Таїли в поглядах тепло.

А наше яблуко гріховне

Тоді ще квіткою було. (Л. Талалай)

9. У художніх творах майбутнє суспільство, яке мріяли збудувати люди, щасливе життя в ньому часто порівнювалося з Едемом, раєм:

 Обернемо землю в комуну, в Едем

- Світи ж нам, червоний маяче! (В. Сосюра)

"Богорівці чи звіроподібні - від вас залежить довести це! - паленіла вона кудись у простір. - Перетворите планету в смердючу клоаку чи збудуєте на ній рай земний - теж залежить від вас, самовпевнених нащадків Адама... А чи здатні? Чи вистачить духу піднестися  над чварами, над своїми згубними пристрастями?" (О. Гончар).

8. Розпочнемо знайомство з міфом про вигнання перших людей з раю з місця подій. Країна, де, за біблійними переказами, містився рай, звалась Едем. Ця власна назва поряд із загальною рай означає "омріяну, прекрасну землю" - багату, щедру, розкішну (існує цілий синонімічний ряд: Едем, сади Едему, рай, райська місцина, райські кущі та ін.). У Біблії місце, де розташований Едем, описане дуже точно: названо чотири ріки, серед яких Євфрат, указано сторони світу. Ця "точність" штовхала мандрівників на пошуки цієї країни протягом багатьох століть.

 

7. До речі, коли ми говоримо, що хтось "змокнув від ніг до голови" або "спить сном праведника", чи "дивиться крізь пальці" на щось і не має "докорів сумління", "робить із себе посміховисько", "має похвальний звичай", "міряти тією самою міркою", "аж волосся стає дибом", - ми теж, виявляється, цитуємо Біблію! 

6. У багатьох музеях світу можна побачити картини з ти самим сюжетом: у центрі картини - дерево, обтяжене плодами, під ним стоїть чоловік і жінка, а з гущавини листя виглядає голова змія. Що це за сюжет? Звідки він?                                                                   Це біблійна легенда про вигнання з раю перших людей - Адама і Єви. Майже всі "сюжетні повороти" цієї легенди стали крилатими словами, відірвалися від легенди й живуть у мовах багатьох народів світу як усталені образні вислови - поряд з прислів'ями, приказками, цитатами з художніх творів. 

5. Ще один вислів, пов'язаний з цією легендою, широко вживається у нашій мові. Це вислів плоть від плоті або плоть і кров, який у легенді приписується Адамові. Побачивши Єву, створену з його ребра, він начебто сказав: "Це кость від кості моєї і плоть від плоті моєї". Вислів уже давним-давно втратив зв'язок із легендою; сьогодні він позначає кровні зв'язки, духовнц близькість між людьми, єдність людини зі своїм народом:  

  Хто може нас, могутніх, підкорити?                                                                                                           Хто в силі дружбу нашу розколоть?                                                                                                           Ми єсть свого народу вірні діти,                                                                                                                 Од крові кров, од плоті рідна плоть. (П. Тичина)   

4. Коли кавжуть Адамові діти, мають на увазі людей, людство. У Тараса Шевченка є такі рядки: 

      Усі на сім світі -                                                                                                                                            І царята, і старчата -                                                                                                                                    Адамові діти.                                                                                                                                                 Цілий ряд жартівливих, іронічних висловів пов'язано з ім'ям "праматері Єви". Жінок називають Адамове реберце, бо, за легендою, Єва зроблена з ребра Адамового; роздягнених - у костюмі Єви, бо Адам і Єва до "гріхопадіння" не знали, що таке сором, і ходили без одягу. Жіноча цікавість підкреслюється порівнянням "цікава, як праматір Єва". Євине поріддя - збірна назва жінок, жіноцтва.

  

3. Вислів скинути із себе ветхого Адама означає "звільнитися від старих звичок, поглядів; переродитися морально, духовно оновитися": "Для тих, хто народився й почав творити ще до найвеличнішого в історії людства перевороту, обов'язково потрібно було перегоріти, переплавитися, переродитися - не "пристосовуватися", а саме, скинувши зі своєї психіки "ветхого Адама", почати інакше, по-новому сприймати життя і відтворювати його у своїй свідомості" (О. Білецький). 

2. Оскільки Адам - "перша людина", то вислови "за Адама, за часів Адама" позначають сиву давнину, дуже віддалені часи, щось загалом настільки далеке, застаріле, що вже давно стало неістотним, непотрібним:

 А се сап'янці-самоходи,                                                                                                                                Що в них ходив іще Адам;                                                                                                                          В стариннії пошиті годи,                                                                                                                            Не знаю, як достались нам... (І. Котляревський).  

 Крилатий вислів "За часів Адама"

1. Біблійна легенда про створення світу й перших людей на землі - наївна й дуже далека від наукових даних про появу людини - не потребує спростування. Це дуже добре зроблено і в спектаклі лялькового театру С. Образцова "Створення світу", і в малюнках Ж. Еффеля на цю ж тему, і в гумористичному оповіданні Остапа Вишні. 

                                                                                               Ми не будемо розглядати легенди, а подивимося, із яким переносним, образним значенням вживається кожен із крилатих висловів, пов'язаних з "появою" перших людей на землі. 

18. А може, ці всі сімки - випадковість? Назбиралися за віки, що минули, от і вийшло багато... Та ось у журналі "Журналіст" було цікаве повідомлення: для того щоб якесь оголошення, реклама, анонс виконали своє призначення, треба, щоб вони публікувалися не менше семи разів: за першим разом їх просто не помічають, за сьомим - активно реагують на них. Чи стосується це якось усіх тих сімок, про які тут ішлося? Виявляється, що так.                         

 Учені висловили припущення, що число сім є тією кількістю одиниць для сприймання і запам'ятання, яке "вкладається" у пам'ять людини найкраще; коли цих одиниць більше, запам'ятовування одразу ж погіршується. 

17. Книга за сімома печатями - теж вислів із Біблії, де так названо книгу, яку "ніхто не міг ні на небі, ні на землі, ні під землею розкрити, щоб подивитися в неї". Уживається в значенні "щось незрозуміле, приховане, недоступне": "Діти робітників, діти селян сидять за книжками, вивчають, добуваючи знання, золоту книгу мудрості, яка досі була закрита для них за сімома замками, за сімома печатями..." (Я. Галан). 

16. До сьомого коліна - тобто до сьомого покоління - мститься "добрий" християнський бог за гріхи й непослух людей.Уживається в значенні жорстокої і довготривалої помсти6 "То була до зубів озброєна зграя, а отаманив у ній учений жорстокосердець, що похвалявся вирізати більшовиків до сьомого коліна" (М. Стельмах).   

15. Із числовм сім пов'язано і кілька біблійних міфів. Сім смертних гріхів - за церковними догмами, це найтяжчі гріхи: заздрощі, жадібність, розпуста, ненажерливість, гордощі, лінощі, злість, яких не можна було спокутувати, за них людина довічно каратиметься в загробному житті. Вислів цей у значенні "найтяжчі злочини" вживається і в сучасній мові, наприклад: "Усі сім смертних гріхів були мобілізовані папою на допомогу реакції та її американським протекторам" (Я. Галан).

14. Античний світ залишив нам і крилатий вислів на сьомому небі. Грецький філософ Арістотель (384-322 рр. до н. е.) у праці "Про небо" вживає цей вислів при поясненні будови неба. За його уявленнями, небо складається із семи нерухомих кришталевих сфер, до яких прикріплені зірки й планети. Про сім небес згадується в різних місцях Корану - священної книги мусульман, що була начебто принесена на землю ангелом із сьомого неба. В образному значенні на сьомому небі - найвища радість, щастя, блаженство: "Але коли Маркевич заграв зі скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі" (О. Іваненко). 

13. Сьоме чудо світу - маяк на острові ФaрОс біля Александрії, збудований з білого мармуру, близько 150 метрів заввишки, увінчаний статуєю Посейдона (також зруйнований).