10. А є ще Колос мемнонський, часто згадуваний в науковій та художній літературі. Під Фівами, новою столицею Єгипту, фараон Аменхотеп III (1455-1419 рр. до н. е.) побудував святиню, вхід до якої оберігало два велетенських зрбраження фараона. У 27 р. до н. е. землетрус зруйнував святиню; були пошкоджені й статуї. І от, як тільки сходило сонце й кидало свої перші промені на руїни, каміння однієї із статуй починало видавати мелодійний звук. Мабуть, через різку зміну температури під впливом сонячних променів.

На той час люди забули, кого зображували статуї, їх називали "менну" - пам'ятники. Із цієї назви і розвинулася нова легенда: співуча статуя є ніби зображенням Мемнона, сина вранішньої зорі, яку він і вітає піснею, як тільки зоря з'являється на небі. Про це згадував ще Гомер, згадує його й Леся Українка у вірші "Ра-Менеїс": "Весь Єгипет стогнав, мов співучий колос у пустині".