8. Вислів цей, звичайно, цитується частинами. "І хоча немає нічого вічного в бутті і все тече, змінюючись у потоці часу, та є, одначе, у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти, як святиню, і заповісти майбутньому як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар їх нащадкам" (О. Довженко). 

  "Він (ліричний герой І. Драча) дедалі частіше згадував усіх тих дядьків і тіток зі свого дитинства, згадував тодішні свої радощі і болі, мовби намагався вдруге - хоч подумки - увійти в ту ж річку, у яку наяву ніколи не ввійти..." (З газети).