10. Дуже точно назвав К. Маркс античні часи "дитинством людства". Бо й справді: те, що в міфі про Сісіфа Гомер розповідає поважно й серйозно, як про історичну подію, зараз ми читаємо в казці про Івасика й зміючку Оленку. Порівняймо.             

   Коли ображений Сісіфом Зевс послав володаря підземного царства - Гадеса (зв іншими міфами - саму Смерть, яку звали Танатос) надягти Сісіфові кайдани і відвести до підземного царства - Тартару, Сісіф попрохав показати йому, як кайдани одягаються (Івасик попросив Оленку показати, як на лопату сідають). Гадес простодушно погодився на таку "демонстрацію", а хитрий Сісіф замкнув кайдани на його руках і ув'язнив могутнього бога мертвих у своєму домі! Після цього весь хід нормального життя на землі був порушений: усе живе перестало помирати, люди зрівнялися з богами. Як бачите, було за що Зевсові розсердитись і жорстоко покарати Сісіфа.   

                     У переносному значенні сізіфова праця - безплідна, важка, нескінченна, а часом і непотрібна. "На роботі нам дають лопати - маємо перекидати гори вугілля. Сізіфів труд" (О. Гончар).