8. Є в нашій мові слова, у яких їхнє першоджерело так глибоко заховане, засипане піском часу, що одразу важко й подумати, що це було колись ім'я людини, - настільки слово змінилось як за значенням, так і за звучанням. Наприклад, мавзолей, за яким - через прірву століть - ми бачимо мертвого Мавсола (майже незалежного сатрапа перської провінції Карії, міста Галікарнас) і безумну від горя його сестру й дружину Артемісію, яка випила з вином і прянощами попіл спаленого Мавсола, щоб не розлучатися з ним... А вже потім з'явилась величезна споруда - гробниця, у якій ніхто не був похований. І через віки дійшло до нас тільки слово мавзолей - "монументальна поховальна споруда".