27. А був же такий час, коли цей –ович був дорожчий за будь-яку нагороду, коли він був у нас тим самим, чим у німців фон, а у французів де. А було це років триста тому, у ті часи, коли лише царя звали Іван Васильвич та ще хіба кількох із самої верхівки, а навіть представника знатної родини Воронцових звали неповним по батькові («полуотчеством»): «Иван Федоров сын Воронцов». За часів цариці Катерини II офіційно було встановлено, кого і як слід називати: чини перших п’яти класів треба було називати на –вич, а з 6 до 8 класу включно – неповним по батькові (Петр Осипов Васильев), усіх інших – лише на ім’я.
Комментариев нет:
Отправить комментарий