5. Тепер мало хто носить картузи, а тому й рідко хто знає це слово, а почувши або побачивши його на сторінках художнього твору, може подумати, що це якась місцева, діалектна назва головного убору: картуз, картузик, картузяка... А насправді це запозичене слово, і має воно таких "високорідних" кревних, як карта, картина і навіть хартія. Усі ці слова прийшли через французьку мову, де вони з'явилися як запозичення з італійської, у якій є слово карта, що означає "папір".

Італійці дістали його в спадщину від давніх римлян (у латинській мові було слово харта, перероблене з грецького хартес - "аркуш паперу, виготовленого з папіруса"). Спочатку цим словом називали кисет, а потім - головний убір з бавовняної  (рос. - хлопчатобумажной) тканини (кажуть, що його ввели в російський селянський побут німецькі колоністи Поволжя).