2. Наші предки вважали, що коли на березі хтось скаже цівс, то якийсь товстий неповороткий цівс (сом) або зубастий і прудкий цівс (щука), почувши своє ім'я, одразу ж збагне, що прийшли по нього, і заховається в глибинах. Тому й замінили одне ім'я на інше. Зроблено це було досить дотепно: для нової "несправжньої" назви взяли слово, споріднене з давнім німецьким руппа, руппе, що означало "гусінь" (так у сучасній німецькій мові звуть рибу минь).

Пізніше з цього слова утворилося слово риба.